Кілька десятків квадратних метрів музею вмістили найбільший у світі літак «Мрія», космічну систему «Енергія-Буран», кілька теплоходів і тепловозів, трактори, плуг і навіть нафтові вишки. Все це у дуже зменшеному масштабі, але деталізоване, наповнює дитячий простір, розміщений в апсиді третього поверху Національного музею історії України. Макети і моделі транспорту нагадують іграшки і водночас дають змогу краще уявити минуле.

Проєкт підготував відділ історії незалежної України. Завідувач цього відділу Антон Богдалов розповів про найнезвичніші експонати.

Близько 15 тисяч років тому на території сучасного села Межиріч у спорудах із кісток мамонтів зимували мисливці. Цю стоянку випадково відкрили у 1965 році. Тепер життя на цій території вирує влітку, коли там працюють археологи. Межиріч привертає увагу науковців з різних країн, і матеріалу для досліджень їм вистачить на кілька десятиліть. Стоянка могла б претендувати на статус пам’ятки світового значення, але на практиці ентузіасти мусять рятувати її від руйнувань і грабіжників.

Археологічні розкопки Ольвії тривають понад століття. Це одна з найбільших грецьких колоній у Північному Причорномор’ї, центр якої розміщувався поруч із сучасним селом Парутиним у Миколаївській області. Артефакти звідти розпорошені між різними музеями колишнього Радянського Союзу. В Національному музеї історії України також є колекція архітектурної кераміки, зібрана археологами в 1936 — 1940 роках.

Приручена помста» — так називає ранньомодерний судовий процес доктор історичних наук Наталія Старченко. Незабаром у видавництві «Laurus» має вийти її книжка «Українські світи Речі Посполитої». Це 105 історій про наше минуле, основним джерелом для яких стали судові книги. З такими документами дослідниця працює не один десяток років, проте нова книжка почалася з дописів на фейсбуці.

Що таке честь? Про це — в історичному аспекті — багато знає історик Наталія Старченко. Вона досліджує життя української шляхти на межі XVI—XVII століть. Пані Наталія — популярна фейсбук-блогерка, чиї історичні оповідки збирають десятки коментарів. Можливо, насамперед тому, що глобальну історію вона розкриває через історії людей, які жили кілька сотень років тому.

У грудні Національний музей історії України відкриє масштабну виставку «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу». Виставка присвячена 100-літньому ювілею дослідниці Варвари Іллінської, яка запропонувала новаторське бачення мистецтва скіфів. В експозиції будуть представлені близько сотні творів з колекції НМІУ та його філії — Музею історичних коштовностей України. 

Олексій Толочко є знаним дослідником доби Русі, він викладав у Києво-Могилянській академії та Гарварді, його книжки дають змогу кардинально переоцінити те, що для багатьох «давно відомо» та «очевидно». Так, наприклад, сталося з «Очерками начальной Руси». В цій книжці стверджується, що «Повість временних літ» — тривалий час основне джерело інформації про заснування Київської Русі, є радше цікавим літературним твором, аніж достовірною хронікою.

На початку 1890-х років у Російській імперії скасували державну монополію на друк поштових карток. Тоді й почався бум цього виду сувенірної продукції. Видавництва величезними накладами розгорнули друк поштівок із найрізноманітнішими зображеннями — вітальних із Різдвом чи Великоднем, портретів тогочасних «зірок», видових, порнографічних (останні, звісно, відкрито не продавалися).

У 1980-х роках у Вінницькій області розбудовували зрошувальні системи. Місцеве управління водного господарства профінансувало попередні рятувальні археологічні роботи. Напевно, чиновники й не здогадувалися, яке важливе значення це матиме для науки: на місці майбутніх зрошувальних систем знайшли поховання мідно-кам’яного віку, доби пізньої бронзи, могильники сарматів і невідомих племен.