Експозиція з понад 1000 експонатів про будівлю, що її ніхто не бачив? Це парадокс лише на перший погляд. Сучасна виставка, що відкрилася в Національному музеї історії України (МІСТ), по-новому представляє вже відомі артефакти і відкриває деякі з таємниць трагічно загиблого 1240 року храму та вірян, що намагалися в ньому врятуватися.

Чимало з нас зі шкільних років пам’ятають віхи історії першого кам’яного храму Русі. Він був зведений за наказом Великого князя Володимира 996 року (початок робіт — 989 р.). Церква, присвячена Богородиці, отримала ще назву Десятинна, бо на її будівництво князь віддав десяту частину власних прибутків, населення виплачувало десятину церкві. Вона була осередком утвердження та поширення християнства, державним і культурним центром Русі Х — ХІ ст., князівською усипальницею. Зруйнували храм монголи, захопивши Київ 1240 року.

Оглядаючи експозицію, можна зауважити, що історія скіфів, які мешкали в наших степах від середини VII до початку III століття до нашої ери, є однією з найяскравіших сторінок давньої історії українських земель. Особливою майстерністю вирізняються їхні золоті вироби: зброя, кінське спорядження, ритуальні предмети, посуд, ну і, звісно ж, — прикраси. А ще вражають їхні технічні знання та вміння.

У квітні виповнилося 116 років з дня народження уродженця Києва, якого називали Богом танцю.

Проживши багато років у Парижі, він заповів, щоб саме за місцем народження його ідентифікували на пам’ятній плиті у Франції.

Про це та багато визначного іншого з життя одного з найвидатніших танцівників зі світовим ім’ям розповідає у Києві виставка «Серж Лифар. Політ Ікара», яка проходить у Національному музеї історії України.

І хоча в одній великій залі виставлено лише незначну частину з подарованих на початку 2000-х Україні близько 1,5 тисячі предметів, пов’язаних із зіркою балету, зокрема й особистих речей, — це у Києві одна з найкращих виставок останніх років.

Оригінал пекторалі можна буде побачити на виставці в Музеї історичних коштовностей України

30 липня 2021 року в Музеї історичних коштовностей України відкривається виставка “Пектораль. Знахідка століття”, присвячена унікальним знахідкам із кургану Товста Могила.

У 1971 році експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського досліджувала курган Товста Могила поблизу м. Орджонікідзе, нині м. Покров. 21 червня археологи знайшли золоту пектораль, яка стала найвідомішою археологічною знахідкою України.

30 липня — не випадково обрана дата для відкриття виставки “Пектораль. Знахідка століття”. Цього дня 50 років тому експедиція завершила свою роботу і знайдені старожитності набули статусу музейних експонатів. Тому експонати у вітринах музею розміщені за хронологією їхнього знайдення під час дослідження кургану. Зокрема, в експозиції будуть артефакти з кургану Товста Могила, які ніколи раніше не представляли широкій аудиторії: предмети кочового побуту, зброя, посуд, оздоби спорядження коней, коштовні прикраси скіфського вбрання.

Євген Коновалець — одна з найвизначніших постатей в українській історії ХХ століття.

Організатор Корпусу Січових стрільців — найбоєздатнішого підрозділу у складі Армії УНР, комендант Української військової організації, голова Організації українських націоналістів, він довгий час лишався «в затінку» своїх послідовників, яких радянська (а за нею — і російська) пропаганда системно дискредитувала та демонізувала.

Утім, попри визначні бойові та політичні заслуги перед Україною, Коновалець лишався звичайною людиною — любив свою родину, мандрівки, умів знаходити спільну мову з різними людьми. Багато курив і любив шоколад. Останній факт зіграв у його житті фатальну роль.

Саме цей, людяний, аспект і намагалися підкреслити організатори виставки «Щиро Ваш. Євген Коновалець», яка 14 червня, в день 130-й річниці від дня народження провідника ОУН, відкрилася в Національному музеї історії України.

Труднощі перекладу. У Національному музеї історії України спробували розшифрувати скіфський звіриний стиль, аби реконструювати прадавні вірування та ритуали. Про феномен скіфського звіриного стилю дізнавалася Лідія Дмитрашко.

Національний музей історії України представив виставку «Скіфський звіриний стиль». Історики намагалися перекласти зашифровані зображення тварин, що залишили скіфи на теренах сучасної України.

Відновлення Київської митрополії — це не просто дата в історії нашої церкви чи крок для боротьби з ополяченням, окатоличенням, як часто зазначають у шкільних підручниках. Повернення цій визначній події усіх рівнів її значень стало метою виставки «Володимирова спадщина: Київська православна митрополія у калейдоскопі української історії XVII—XVIII ст.» у Національному музеї історії України, партнерами якої стали Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник та Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.

Навіть зараз, після 29 років незалежності України, залишаються маловідомими широкій аудиторії важливі події, яким присвячена виставка «Володимирова спадщина: Київська православна митрополiя у калейдоскопi української iсторiї XVII-XVIII столiть», що відкрилася в Національному музеї історії України.

«Що було б, якби це знайшли не археологи, а люди з детекторами?» — таке питання просить передати читачам відомий археолог, пам’яткознавець Максим ЛЕВАДА наприкінці нашої міні-екскурсії. «День» спілкувався з науковцем у Національному музеї історії України — як куратором дійсно унікальної виставки «Золото Поділля: історія народів». Кожен експонат, про історію походження якого пан Максим може розповідати напрочуд цікаво та багато, — особливий та ексклюзивний. І якби справді золоті прикраси сарматського царя чи бурштинове намисто вагою в кілька кілограмів потрапили свого часу в руки до «чорних» археологів, не було б приводу і для розмови з дослідником, і для відкриття нової, хоч і тимчасової експозиції в НМІУ.

Газета «ФАКТИ» про виставку «Між двох світів: із колекції зброї та спорядження ХVI–ХVІІІ ст. Національного музею історії України»

Національний музей історії України в п'ятницю, 26 червня, відкрився після карантину і підготував для відвідувачів виставку зброї та бойового спорядження XVI – XVIII століть «Мiж двох свiтiв». У назві виставки відображено те, що Україна знаходиться між європейською і азіатською цивілізаціями. Тому козаки воювали як європейськими шаблями, рушницями, бойовими сокирами, так і турецькими, татарськими, московськими. Ну і, звичайно, зброєю власного виробництва.