Виконуючим обов’язки уповноваженої особи з питань запобігання корупції в Національному музеї історії України є провідний фахівець з антикорупційної діяльності – Базиленко Олег Анатолійович.
Центральний експонат виставки — оригінал пекторалі. Подія особлива, тому що у постійній колекції музею експонується високоякісна копія золотої пекторалі, проте наразі відвідувачі матимуть змогу побачити саме оригінал прикраси, навколо якої існує справжній ореол таємниць та міфів.
У розмові з BURO. Оксана Ліфантій, кандидатка історичних наук і провідна співробітниця Музею історичних коштовностей України, розповіла про найвідоміші міфи, пов’язані із золотою пектораллю з Товстої Могили, і поділилася експертною думкою щодо їхнього походження.
Міф 1. Скіфська пектораль не є знахідкою археологів під керівництвом Бориса Мозолевського, а її могли привезти з іншого куточка Землі і придумати легенду.
Чи правда, що в Україні може зберігатися не оригінал прикраси?
Оксана Ліфантій: "Весь процес розкопок дуже ретельно документувався, зокрема добре задокументований сам факт знайдення пекторалі. На виставці ми покажемо перші кадри, зроблені, коли пектораль щойно підняли, очистили і зрозуміли, що саме знайшли. Людина сфотографувала емоції археологів, які раділи цій знахідці.
Оригінал золотої пекторалі з Товстої Могили. Фото надане Музеєм історичних коштовностей України
Є робочі щоденники Бориса Мозолевського, де є записи про сам момент знайдення пекторалі, — це відбулося 21 червня 1971 року, о 14:30. Жодних сумнівів, що її знайшли під час цих розкопок, немає. Є багато свідків, які коментували цю подію в численних фільмах. У центральному кінофотофоноархіві ім. Г. С. Пшеничного зберігається декілька стрічок, знятих різними операторами. На них також фігурує пектораль і дія відбувається під час розкопок".
Міф 2. Борис Мозолевський привіз пектораль до Києва потайки, ховаючи її під одягом.
"Це більше схоже на чиєсь бажання побачити детектив у цій історії. Насправді все було дуже офіційно. Тому що правила археологічних розкопок вже на той час були регламентовані. Коли знаходять цінні матеріали (до апробації їх називали “білим” і “жовтим” металом), таким речам надається державна охорона", — зазначає Оксана Ліфантій.
За словами кураторки виставки, археологи зв’язувалися з постом міліції, адже під час розкопок, які проводилися досить довго, від початку були знайдені коштовні речі. "Наскільки нам відомо, перевезення пекторалі до Києва відбувалося потягом. Збереглися фотографії, де прикраса лежить у спеціальному чохлі, а поруч із нею сфотографовані Борис Мозолевський та міліціонери у момент перевезення пекторалі поїздом. Тобто ніякого секретного перевезення під одягом не могло бути", — розповідає Оксана Ліфантій.
Міф 3. Коли з'явилась новина про знахідку цінної скіфської пекторалі, її хотіли забрати до Москви, під приводом, ніби в Україні немає спеціального музею та умов для її зберігання.
Наскільки правдивим є це твердження?
Про такі документи мені невідомо. Можливо, це дещо переплутана історія зі знахідками з іншого кургану — Мелітопольського, де у 1954 році відбувалися розкопки.
Реставратори Сергій Синьоокий, Віталій і Сергій Проволовські, які готували експонати виставки "Пектораль. Знахідка століття". Фото надане Музеєм історичних коштовностей України
Дійсно, в Радянському Союзі та в часи Російської імперії існувала традиція перевозити всі цінні речі до центральних установ Росії. На Мелітопольському кургані знайшли велику кількість дуже якісних та коштовних речей. Тоді археологи та місцеві партійні діячі підняли тему того, що є сенс не вивозити знахідки, які фактично були надбанням українців, за межі республіки. Це дало поштовх до створення нашого Музею історичних коштовностей. Тому на момент розкопок на Товстій Могилі в Україні вже існував музей, де були умови для зберігання речей такого класу.
Міф 4. Пектораль із Товстої Могили виконана у класичному скіфському стилі.
Які головні мистецькі характеристики цієї прикраси? Відомо, що фігури, зображені на ній, трактуються дослідниками по-різному.
Вона є яскравим прикладом і найбільш відомим взірцем так званого греко-скіфського мистецтва, який є синтезом двох великих культур. В першу чергу грецької культури. Беззаперечним вважається той факт, що пектораль виготовили греки. Технологічні моменти, якість роботи і реалістичність передачі вказують на руку грецького майстра — не одного, а кількох, які працювали над виготовленням цього предмету. Проте ці майстри знаходилися під сильним впливом скіфських смаків, яким притаманна ідея протиборства тварин або якихось міфічних істот, ідея світового дерева, яка панувала також у скіфській ментальності. Це поєднання різних думок, яке й виділяє греко-скіфське мистецтво.
Щодо трактувань, оскільки в нас немає достатніх свідчень з писемних джерел, дослідники дискутують стосовно багатьох речей. Зокрема, щодо центральної сцени у верхньому фризі, де двоє оголених до поясу чоловіків тримають щось у руках. Тільки щодо цієї сцени існує більше двадцяти трактувань, що ґрунтуються на різних моментах міфології.
Ідея, з якою погоджуються всі дослідники, — це розділення пекторалі на три фризи, де кожен фриз позначає певну сферу світобудови за міфічними уявленнями. Фриз, де зображені рослини, — це світове дерево; нижній фриз — позначення потойбічного світу; верхній фриз — це світ живих, де зображені умовно мирні сцени життя і найзагадковіша центральна сцена з двома чоловіками, які, згідно з однією з версій, тримають в руках руно.
Міф 5. Пектораль — традиційна прикраса скіфських царів.
"Не всі дослідники погоджуються з тим, що на Товстій Могилі похований якийсь верховний правитель. Одна з причин — те, що цей курган не дуже великого розміру. Проте це не відміняє того факту, що, згідно з кількістю інвентаря та принесених людських жертв, зокрема прислуг, які були спеціально вбиті, щоб “супроводжувати” своїх господарів, Товста Могила сильно вирізняється на цьому тлі", — каже Оксана Ліфантій.
За словами дослідниці, серед скіфських науковців немає консенсусу в цьому питанні і тривають дискусії щодо того, до якого рангу знаті відносити ці поховання. Також є дискусія щодо існування в Скіфії не верховних правителів, а правителів окремих регіонів.
"Відомо, що знайдена в Україні пектораль належала чоловікові, тому що знаходилася в його похованні. Ясно, що такої самої, і навіть близької за формою і технологією виготовлення, прикраси у світі більше не існує. Вона унікальна. Тому традиційною її назвати важко, адже традиція передбачає повторення. Є подібні вироби, але значно простіші за технологічними характеристиками", — коментує Оксана Ліфантій.
Виставка “Пектораль. Знахідка століття" відкривається до огляду 30 липня 2021 в Музеї історичних коштовностей України.
Текст: Ольга Ковтун
30 липня 2021 року, buro247.ua
Джерело: https://www.buro247.ua/culture/arts/5-myths-about-the-ukrainian-golden-pectoral.html