Ще з часів первісного суспільства, враховуючи постійні конфлікти із застосуванням зброї, людина намагалась знайти засоби для захисту свого тіла від ударів ворогів. Засоби індивідуального захисту, що використовували у часи стародавнього світу чи середньовіччя, прийнято називати обладунками. Разом з розвитком суспільства та технічним удосконаленням засобів ведення війни, удосконалювався і захист безпосередніх учасників воєнних конфліктів: від обладунків у вигляді шкіри тварин до сучасних бронежилетів шостого рівня захисту.

Нещодавно бійці 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка при звільненні селища Центральне, що у Снігурівському районі Миколаївської області, натрапили на цікаву знахідку. В одному із приватних будинків, який був захоплений російськими окупантами, з-поміж інших залишених ворогами речей, були декілька радянський бронежилетів ЖЗЛ-74.

Цей бронежилет був розроблений у 1974 р. на зміну більш застарілому на той час ЖЗТ-71 М. У його основі використана так звана луската схема розміщення  елементів діаметром 50 мм, товщиною у 2 мм, що розташовані у два ряди.

 Характеристики «сучасного» російського бронежилету стверджують про надійний захист його власника від удару ножем, заточкою, шилом чи спицею. Серед додаткових характеристик, увага акцентується на значному  послабленні від ударів каміння, сокири, лома, іншої зброї ударно-дробної дії за рахунок жорсткості всієї конструкції та її частин. Слід зазначити, що подібні зразки індивідуального захисту використовувались радянською міліцією та представниками пенітенціарної служби до середини 80-х рр. ХХ ст.

Морально застаріла зброя та погане забезпечення ворога допомагають нашим захисникам знищити якомога більше окупантів, наближаючи довгоочікувану Перемогу!

Дякуємо Антону Кутдінову та бійцям 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, завдяки яким цей зразок став частиною колекції Національного музею історії України.