Робітниче селище Лисхімстрой на березі Сіверського Донця було засноване в 1934 році та стало одним з промислових центрів Луганщини. Російсько-українська війна, що розпочалася у 2014 році, відкрила нову трагічну сторінку історії Сєвєродонецька. Станом на липень 2022 року в місті проживає лише 15% мешканців від довоєнної кількості населення.

В травні 2014 року Сєвєродонецьк був захоплений російськими диверсантами та бойовиками так званої «ЛНР». Три місяці окупанти та їх прибічники тероризували місцевих жителів. Після звільнення від терористів Сєвєродонецьк став адміністративним центром Луганщини. До міста перемістили Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля та органи влади Луганської області.

22 липня 2014 року українські війська звільнили місто Сєвєродонецьк від російських бойовиків.

З початку повномасштабного вторгнення російських військ у 2022 році бої за Сєвєродонецько-Лисичанську агломерацію мали стратегічне значення. Обстріли російської артилерії та авіації призвели до того, що понад 70% будівель у місті були зруйновані. Українські захисники героїчно боронили кожну вулицю міста та неодноразово відбивали атаки переважаючих сил ворога. За словами міністра оборони України Олексія Рєзнікова окупанти втратили в боях за Сєвєродонецьк та Лисичанськ до 11 тис. загиблих. Наприкінці червня Сили оборони України змушені були залишити місто та відійти на більш захищені позиції.

Учасник боїв за Сєвєродонецьк, боєць Збройних Сил України Андрій Степанок передав до колекції Національного музею історії України речі з Сєвєродонецького міського суду Луганської області. В будівлі суду, під час боїв за місто, в червні 2022 року перебували українські захисники. Внаслідок масованих артилерійських обстрілів будівля була зруйнована. Деякі речі з приміщень суду українським бійцям вдалося врятувати. Серед переданих музею речей: картина з бурштину на якій зображена Феміда, плакат з гербом міста та жетон судового розпорядника.

Підготував Олександр Лук’янов, старший науковий співробітник