Більшовицький панцерник (броньований автомобіль) на київській вулиці. За словами Михайла Муравйова, у лютому 1918-го він мав таких чотири.
Світ вразили звірства росіян у Бучі, Ірпені та інших населених пунктах України: вбивства й катування мирних жителів, пограбування, знущання над дітьми й тваринами заради розваги. Шкода, що світ почав усвідомлювати, хто такі російські солдати, лише тепер.
Навіть якщо не згадувати події давно минулих століть, можна оновити в пам’яті свідчення очевидців про те, як поводилися росіяни на захоплених ними територіях на початку 20 століття та під час Другої світової війни.
Показовими стали захоплення Полтави та Києва армією Муравйова у січні–лютому 1918 року. Так, 19 січня 1918 року армія Муравйова увійшла до Полтави. Коли представники місцевої ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, бажаючи зберегти нейтралітет, попросили московських зайд залишити місто, Муравйов заявив, що прийшов, щоб «восстановить попранную советскую власть на Украине». Після цього він наказав знищити всіх захисників міста.
«Последние новости», 1918 рік. Національний музей історії України
В лютому того ж року російсько-більшовицькі війська захопили Київ та продовжили поводитися як варвари та вбивці. Вони влаштували в місті криваву різанину. Всього за день російської окупації вони вбили та закатували понад 3000 мирних містян. Особливо постраждали жителі Печерська та Липок.
Більшовицька артилерія обстрілює позиції українських військ на початку 1918 року.
Нинішні безчинства російських солдатів мають паралелі і з Другою світовою війною. Зокрема, як тепер в Україні, так і тоді в Німеччині, вони підпалювали будинки мирних жителів, вбивали їх з особливою жорстокістю, катували до смерті, включно з дітьми. Колони біженців або розстрілювали впритул, або переїжджали танками, вивозили ешелонами награбоване майно. Масові зґвалтування червоноармійцями німкень розслідувалися окремо.
Це лише кілька прикладів поводження «армії-визволительки» у 20 столітті. Так само вони поводилися і поводяться скрізь, куди ступає нога російського вояка.
Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
