У Музеї історичних коштовностей України можна побачити знахідки з великого середньовічного скарбу, знайденого 1921 року в с. Василиці (нині район Дахнівки міста Черкаси). До складу цього скарбу входили різноманітні срібні застібки, персні, скроневі кільця, браслети, золотоординські монети династії Джучидів та їх імітації, можливо, викарбувані в Києві за часів князя Володимира Ольгердовича. Монети дозволяють датувати скарб кінцем XIV ст.
Значну частину прикрас становлять різноманітні браслети, серед яких особливу увагу привертають пластинчаті вироби із не відразу зрозумілою орнаментальною композицією, вигравійованою на їхніх пласких кінцях. На перший погляд, малюнок має вигляд рослинного орнамента чи пугача. Проте насправді в його основі лежить стилізоване зображення левових личин, притаманне браслетам «булгарського типу». Вважається, що такий тип прикрас набув особливої популярності в золотоординський час та характерний для другої половини XIII–XIV ст. Ареал їхнього розповсюдження дуже широкий – від Дніпра до Середньої Азії.
Більшість відомих браслетів «булгарского типу» виконані зі срібла. Чимала частина – з недорогоцінних металів. Поодинокими є екземпляри, виконані із золота. Їхнє походження пов'язане насамперед із міським середовищем.
Фрагмент такого рідкісного золотого браслета, близького за стилістикою до виробів «булгарського типу», зберігається у фондах музею. Він входив до складу скарбу, виявленого під час розкопок, які проводила експедиція Інституту археології АН УРСР у зв'язку з курортним будівництвом у Судаку на території поселення ХIII–XIV ст. – одного з посадів генуезької Сугдеї. Крім фрагмента браслета, скарб містив 21 золоту візантійську монету часів Михаїла VIII (1261–1282), Андроніка II (1282–1295), Михаїла IX (1295–1320) та спільного правління Андроніка II і Андроніка III (1325–1328).
Браслет у давнину був розламаний (у місці розламу пластина відігнута назовні), значна його частина відсутня. Зберігся кінець із прямокутною площинкою із гравійованим зображенням стилізованої левової личини у проєкції зверху. Досить виразний образ накреслений кількома лініями, що перетікають одна в одну та перехрещуються, утворюючи малюнок голови. Спіралеподібні закінчення ліній окреслюють круглі опуклі очі зі скошеними у бік зіницями. Очі облямовані дрібними штрихами, схожими на вії. Надбрівні дуги позначені лінією, що нагадує вигин лука. Круглі заглиблення вух обрамлені штрихами, що імітують волосинки. Поверхня щік, лоб та загривок вкриті дрібними круглими заглибленнями, які мають передавати фактуру шерсті. За загривком тонкою лінією позначений контур трилисника-пальмети. На місці зламу помітні окремі елементи орнаменту (можливо, розетки або пальмети), який, ймовірно, був частиною композиційного центру виробу.
Браслет із Судака відрізняється від всіх відомих зразків прикрас із левовими личинами образотворчою манерою та технічною якістю. З усіма елементами стилізації зображення має досить реалістичний вигляд. На особливу увагу заслуговує відтворення очей – рельєфні зіниці не просто виділені, вони дещо зміщені. Це дозволяє говорити про певну визначеність, спрямованість у погляді, що додає особливої виразності та індивідуальних рис усій личині. Можливо, саме такий образ був початковим.
Підготувала Наталя Малюк, старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу фондів МІКУ, філії НМІУ
