Тетрабол. 387–338 рр. до н. е. Локрида, Локри Опунтські
Срібна карбована монета вагою 2, 52 г та діаметром 16 мм. До зібрання НМІУ надійшла з колекції мінц-кабінету київського Університету св. Володимира.
На лицьовому боці монети – голова Персефони обернена праворуч. На звороті – оголений Аякс зі щитом та мечем, який б'ється, повернутий праворуч. На щиті зображено змію. Знизу гребінь шолома. Ліворуч – вертикальний напис: ΟΠΟΝΤΙΩΝ.
Персефо́на (грец. Περσεφόνη, Persephone) або Ко́ра (Kore, грец. Κόρη— дівчина). У римській міфології ототожнюється з Прозерпіною (Proserpina).
Персефона була донькою великої богині плодючості Деметри та головного бога Олімпу Зевса. Потайки від матері Зевс пообіцяв відати за дружину прекрасну Персефону своєму брату – володарю підземного царства Аїду. Коли Персефона зі своїми подругами гуляла Нісейською долиною, перед нею розкрилася земля і на золотій колісниці, запряженій чорними кіньми, з’явився володар царства мертвих Аїд. Він схопив прекрасну юну Персефону, підняв її на колісницю і миттєво зник на своїх баских конях у підземному царстві. Лише скрикнути встигла Персефона, і її крик почула мати Деметра. Всюди шукала вона свою прекрасну доньку і ніде не могла знайти. Тільки сяючий Геліос бачив, як викрали Персефону, і розповів про це Деметрі. Велика богиня була у відчаї: покинула Олімп і, одягнувши темні шати, блукала землею, сумуючи за донькою. І з Деметрою сумували всі рослини навколо: дерева скинули своє листя і перестали давати плоди, квіти зів’яли, не родив виноград, хліби перестали колоситися. Завмерло життя на землі, всюди панував голод і відчай – люди вимирали цілими племенами. Тоді послав Зевс до свого брата Аїда посланця богів – швидкого, як думка, Гермеса. Гермес передав Аїдові прохання Зевса. Аїд погодився відпустити прекрасну Персефону до матері, але лише за умови, що вона обов’язково повернеться. Хитрощами він змусив Персефону, яка нічого не їла пів року, проковтнути зернятка граната. За переказами, той, що хоч щось скуштує у підземному царстві, обов’язково туди повернеться.
Побачивши свою доньку, велика богиня Деметра, обійняла її, і водночас ліси, сади, луки зазеленіли і земля почала родити. І вирішив тоді великий Зевс, що дві третини року Персефона буде зі своєю матір’ю, а одну третину – зі своїм чоловіком Аїдом. Відтоді, щойно Персефона залишає матір і спускається у підземне царство, життя на землі завмирає, і відновлюється лише тоді, коли улюблена донька знову з Деметрою.
Історія викрадення Персефони оспівана у V-му гімні Гомера.
Аякс Оілід (грец. Αίας Oιλνιος) або Аякс Малий, також Аянт, Еант (грец. Αίας) — син володаря локрів Оїлея та німфи Рени, цар Локриди, товариш Аякса Теламоніда, один із женихів Єлени прекрасної, учасник Троянської війни – очолював ополчення з Локриди (Середня Греція). Привів проти Трої 40 кораблів. Гомер описує Аякса як вправного метальника спису, швидкого бігуна, який у швидкості не міг перевершити лише Ахілла. Воїни Аякса були найкращими лучниками та пращниками. Аякс був відомий своїм запальним та зухвалим характером. Після взяття Трої він збезчестив Кассандру, яка сховалася від загарбників у храмі Афіни. Це було нечуваним святотатством і за порадою Одіссея ахейці збиралися побити його камінням, але Аякс сховався у тому ж храмі Афіни. І мстива Афіна не вибачила йому цього святотатства і під час повернення локридського флоту додому, вона розбила бурею та спалила корабель Аякса блискавкою. Але Аякс врятувався і, чіпляючись за скелю, вихвалявся, що він вижив на перекір волі богів. Тоді розлютився бог морів Посейдон, розколов скелю своїм тризубцем, і Аякс упав у море й потонув. Святотатство Аякса, за рішенням оракула, жителі Локриди спокутували впродовж тисячі років, відсилаючи щороку у Трою двох дівчат, які ставали служницями у храмі Афіни. І припинили це робити лише після Фокідської війни у IV ст. до н. е.
Культ Аякса існував у локрів, оскільки вони вважали, що Аякс допомагає їм у битвах і його олтар розміщувався в Опунті. Щороку локри відправляли у море корабель під чорними вітрилами та спалювали його. На локридських монетах Аякса зображали воїном у шоломі, зі щитом та мечем.
Підготувала Зінаїда Зразюк – завідувачка сектору нумізматики, фалеристики, медальєрики та боністики науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ
Колаж Анастасії Доманової
