2 березня до дня загибелі генерала-хорунжого Української повстанської армії Романа Шухевича в Генеральному штабі ЗСУ було проведено лекцію кандидаткою історичних наук, завідувачкою науково-методичного сектору Національного музею історії України Аліною Понипаляк “Військова і політична діяльність Головного командира УПА Романа Шухевича”.
Протягом лекції особовому складу Генерального штабу ЗСУ було ознайомлено з життєвими віхами Головного командира УПА, також було приділено увагу формуванню особистості і військовим здобуткам Романа Шухевича.
5 березня 1950 року, в результаті спецоперації радянських спецслужб, в селі Білогорща під Львовом було викрито конспіративну квартиру керівника українського визвольного руху – Романа Шухевича. Впродовж шести років радянські спецслужби намагалися полонити Головного командира УПА. План спецоперації, який мав назву «План чекістсько-військової операції із захоплення або ліквідації «Вовка» (саме під таким шифром проходив Роман Шухевич у їхніх документах), передбачав проведення операції на світанку 5 березня 1950 року.
За чекістськими документами для проведення операції передбачалися такі дії: «а) зібрати всі наявні у м. Львові оперативні резерви 62 СД МДБ, штабу Українського прикордонного округу і Управління міліції м. Львова;
б) зняти по тривозі військові сили, що беруть участь в операції на стику адміністративних кордонів Глинянського, Перемишлянського і Бібрковського районів Львівської області, у кількості 600 осіб і зосередити на 5 годину 5 березня ц. р. у дворі УМГБ Львівської області;
в) операцію провести методом блокування села Білогороща, прилеглих до нього хуторів, західної околиці селища Левандівка і лісного масиву».
Для керівництва операцією створили оперативний штаб, до якого увійшли заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-майор В. Дроздов, генерал-лейтенант П. Судоплатов, начальник ВВ МГБ Українського округу генерал-майор Фадєєв і начальник УМГБ Львівської області полковник Майструк. За планом, 8-ма рота 10-го стрілецького полку 62-ї дивізії ВВ під командуванням досвідченого капітана Пікмана блокувала не один, а кілька будинків, в яких ймовірно міг бути Шухевич.
Раптом з будинку Наталі Хробак вискочив її син Данило. Група під орудою Пікмана затримала і нашвидкоруч піддала його допиту. Підліток вказав у центрі села на будинок своєї сестри Ганни Конюшек, домашня прибиральниця якої була схожа на Галину Дидик. Близько восьмої години група солдатів і відповідальних працівників Управління 2-Н та УМГБ на чолі з В. Фокіним та І. Шорубалкою підійшли до цього будинку. Хвилин за десять двері відчинила жінка, яка назвала себе Стефанією Кулик, але була впізнана, як Галина Дидик – зв’язкова і довірена особа Романа Шухевича. Як сказано в одному із звітів, їй було «категорично запропоновано, щоб Шухевич Роман, який переховується разом з нею, здався і щоб вона посприяла цьому, тоді їм буде збережено життя».
Одначе жодних подробиць його загибелі не подавалося.
Загалом, навіть після смерті Роман Шухевич залишався "страшним" для радянської влади, саме тому місце його поховання було засекреченим. Уся родина головного командира УПА була репресована. У 1945 році НКВС заарештував дружину, матір, батька, сестру, сина Юрка і доньку Марію. Всіх згодом заслали за Урал, а сина і доньку передали до спеціального будинку на Донбасі «на перековку».
