В експозиції, присвяченій історії української культури козацької доби, можна натрапити на найдавніший підручник з мовознавства, який вперше було видано 400 років тому.

«Граматика слов’янська» (повна назва твору «Граматики слов’янської правильності синтагма») Мелетія Смотрицького вперше була надрукована у Вільно між 1618-1619 рр. і передусім призначалася як посібник для викладачів і користувачів церковнослов’янської мови. На той час у країнах Центрально-Східної Європи, що прийняли християнство від Візантії (зокрема, Болгарія, Русь, Сербія, Хорватія), це була мова письма і «високого стилю»: нею не користались у повсякденному житті, натомість відправлялись богослужіння, літургії, друкувались книжки. До початку XVII ст. у різних країнах постали власні редакційні варіанти церковнослов’янської, передусім через проникнення «живої» розмовної мови. Мелетій Смотрицький спробував упорядкувати норми правильного писання і вимови та її регіональні відмінності.

«Граматиці» Смотрицького ми маємо завдячувати введенню правил, якими і досі послуговуємося в українському правописі, зокрема, вживанням великої літери на позначення назв та імен, також використанням літер ґ та й, правил переносу слів та вживанням розділових знаків тощо. На час же своєї появи підручник Смотрицького фактично «оживив» мову вченості і літургії православних, тож в різних країнах він неодноразово перевидавався і перекладався аж до початку ХІХ ст. Представлене в експозиції музею московське видання 1648 р. засвідчує вагомість і визнання цієї праці. Однак у Москві працю визначного українського церковного і культурного діяча видали без зазначення його імені та прізвища, більше того її там певний час приписували Максимові Греку. Поза тим, це видання визначний представник російської науки XVIIІ Михайло Ломоносов буде називати «воротами своєї вченості».