За життя Тараса Григоровича світ побачили кілька видань його творів. Найперше, 1840 року, було надруковане в Санкт-Петербурзі накладом близько 1000 примірників. До нього увійшло 8 поезій та 6 присвят, а також офорт роботи художника Василя Штернберга із зображенням народного співака, кобзаря, із хлопчиком-поводирем. Власне, це зображення і дало назву збірці. Книжка швидко розійшлася у столиці Російської імперії.
Натомість видана тут же внаступному, 1841 році поема «Гайдамаки» вкрай погано розкуповувалася. Зокрема, у відомій петербурзькій книгарні Івана Лисенкова станом на 1843 рік залишалося аж 800 нерозпроданих примірників. Аби прискорити продаж, Лисенков вирішив перевидати «Кобзар», зброшурувавши частину його тиражу з нерозпроданими примірниками поеми «Гайдамаки» в одній книжці. Задля цього Тарас Шевченко здійснив незначне редагування збірки, і після погодження з цензурою в 1844 році з’явилося друге її видання. Воно мало не лише очікуваний комерційний успіх, а й справило великий вплив на формування уявлень про Україну в Російській імперії та на свідомість самих її мешканців. За задумом самого автора, збірку названо «Чигиринський Кобзар і гайдамаки» – тим самим читачеві нагадували про славні діяння гетьмана Богдана Хмельницького, резиденція якого знаходилася в Чигирині.
Наступне видання «Кобзаря» накладом 6500 примірників побачило світ 1860 року завдяки фінансуванню українського мецената і цукрозаводчика Платона Симиренка. У цій книжці містилося 17 творів Тараса Шевченка та його портрет. Цього ж року, за редакцією російського поета й перекладача Миколи Гербеля, з’явився «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» – перший переклад іноземною мовою.
Протягом 1861 року журнал «Основа» друкував «Кобзар» у 12 книгах. На жаль, Тарас Григорович встиг побачити лише першу з них. У другій було опубліковано його некролог…
