На виставці "Мистецтво на службі радянської пропаганди" можна побачити тарілку з тематичним розписом: «Я пролетарій-мамай, стережись мене, буржує, не займай». Сама тарілка була виготовлена ще в 1870-х рр. (на звороті міститься старе клеймо), а розписана вже в 1923 р. художником-бойчуківцем Іваном Падалкою на Києво-Межигірській фабриці.
Іван Падалка (1894-1936) - учень Михайла Бойчука, був типовим представником авангардизму. Гарний на вроду, художник мав довге золотаве волосся, а за вухами носив блакитні квіти сну. Таку саму квітку чіпляв на взуття. У такому вигляді Іван походжав вулицями, обурюючи київських обивателів. З початком революції більшість українських художників - представників авангарду, підтримали більшовицьку владу. Серед них був і Іван Падалка. Митці в цей період наївно вважали себе апологетами нової комуністичної релігії, вірили в ті принципи, які пропагували. Вони не помічали, що держава просто використовувала їх талант. Водночас, створюючи образи червоноармійця, робітника, селянина, вони використовували прийоми і традиції народного живопису. Хоч на тарілці й зображено пролетаря в темному фартусі з «молотом» у руках, автор наділяє його образ питомими українськими рисами барокового штибу — шароварами, шаблею, козацькими вусами.
Вироби межигірців - «агітаційна порцеляна» - з великим успіхом демонструвалися в 1920-х рр. на європейських виставках. Проте визнання тривало недовго. Вже наприкінці 1933 р. М. Бойчука та його школу було піддано нищівній критиці, а творчий метод бойчукізму прирівняно до формалізму і націоналізму. У вересні 1936 р. почалися їхні арешти. Першим було заарештовано Івана Падалку як «активного учасника націоналістичної фашистської та терористичної організації, що мала на меті відторгнення України від СРСР і реставрацію капіталізму», та розстріляно. Більша частина його робіт була знищена.