29-30 квітня 1990 року в Києві відбувся І з'їзд Української гельсінської спілки, де було ухвалене рішення про перетворення її в Українську Республіканську партію (УРП). Новостворена організація засудила комуністичну ідеологію, висловилася за націоналізацію власності КПРС в Україні. Ініціаторами заснування УРП виступили Левко Лук’яненко (обраний на з’їзді головою партії), Степан Хмара, брати Михайло і Богдан Горині, Олесь Шевченко – відкриті ідейні супротивники радянської системи, люди, для яких безкомпромісна політична боротьба з нею стала справою всього життя.
Після тривалих зволікань з боку ще радянських органів реєстрації, 15 листопада 1990 року УРП стала першою в Україні зареєстрованою Міністерством юстиції УРСР політичною партією. Політичній програмі УРП чітко висловилася за створення Української незалежної соборної держави як неодмінної умови політичного, економічного й культурного відродження, консолідації народу України, піднесення його добробуту, утвердження демократичного ладу і розвитку громадянського суспільства, виведення з міжнародної ізоляції на гідне місце серед вільних народів світу.
Таким чином, саме із виникненням УРП розпочався процес партійної структуризації Верховної Ради, яка за зовнішніми ознаками поступово набувала ознак представницького органу влади західого типу.
Експонується видання Української республіканської партії - «Ідеологія та тактика УРП» (матеріали теоретичної конференції), з особистим автографом Голови УРП Л. Лук’яненка: «Державному історичному музею України», передане 25 грудня 1991 р.