Із 28 вересня в Національному музеї історії України діятиме виставка «Збережена пам’ять Бабиного Яру».
За останні десятиліття кропітка праця істориків, архівістів, літераторів, музейників і кожного небайдужого дозволила зібрати, узагальнити та критично осмислити свідчення та факти, пов’язані з убивствами невинних і неймовірними стражданнями тих, хто вижив. І хоча нині знайдено та досліджено тисячі документів, у яких лунає Бабин Яр, ніхто не може стверджувати, що опубліковано останній документ, запис або зображення. Кожне збережене слово має бути прочитане, а образ – побачений сучасниками, сприйнятий ними через власний світогляд і почуття заради усвідомлення, вшанування та запобігання повторення трагедії.
Масові розстріли мирного єврейського населення Києва розпочалися у Бабиному Яру 29 вересня 1941 р. В донесенні про події від 2 жовтня повідомлено про розстріл 29 і 30 вересня 33 771 євреїв, а 12 жовтня «перевищило 51 тисячу». Вбивства безперервно тривали до середини листопада. Надалі винищення євреїв, які вижили та переховувалися, відбувалося цілеспрямовано та безжально.
Після перших розстрілів Бабин Яр перетворили в одну з найбільших у світі спільних могил для «ворогів Рейху». Жертвами, за різними підрахунками, стали від 70 тис. до 150 тис. осіб. Більшість дослідників схиляється до кількості понад 100 тис.:
- єврейське населення міста (вказані найменші числа);
- військовополонені: солдати та офіцери Червоної армії, військовослужбовці НКВС, залізничники, бійці народного ополчення, цивільні, які працювали на фортифікаційних спорудах, моряки Дніпровської флотилії. Євреїв, виявлених серед ув’язнених, зазвичай відразу ж розстрілювали. Тих, кого залишали живим, використовували на примусових роботах. Восени 1943 р. Зондеркоманда 1005 примушувала бригади, що складалися із 327 полонених Сирецького концтабору, ексгумувати трупи у Бабиному Яру, знищувати докази;
- в’язні гестапо;
- заручники – мирні мешканці, яких розстрілювали, аби покарати місто за непокору, зокрема, восени 1941 р. під час вибухів у центрі, восени 1943 р. – за ухиляння від виконання наказу про повне виселення з міста;
- православні священики, які закликали до опору окупації;
- представники караїмської громади (вірні релігії караїмізму);
- радянські підпільники та партизани;
- роми, винищені, як і євреї, за етнічною ознакою;
- 621 член ОУН. Серед загиблих – члени редакції газети «Українське слово», Спілки письменників України, Української Національної Ради в Києві. Разом із діячами ОУН страчували і їх рідних;
- 752 пацієнти психіатричної лікарні імені Івана Павлова;
- невідомі, спомини про яких зберігаються кожним, хто прагне вшанувати та захистити пам’ять задля майбутнього.
В Національному музеї історії України після дворічного досвіду презентації трагедії Бабиного Яру через комплексне висвітлення різних тематик та історії різних категорій жертв виставковий проект «Збережена пам’ять» розпочинає презентацію окремих сторінок трагедії. Виставка присвячена першим масовим розстрілам київських євреїв, містить колекцію візуальних матеріалів, оригінальних предметів та документів.
Вперше майже цілісно показана колекція фондозбірні музею відбитків із негативів із довоєнних фотографій киян та деяких мешканців Київщини, яких розстріляли у вересні 1941 р. Колекцію передав до музею публіцист та громадський діяч Олександр Олександрович Шлаєн, який народився в 1932 р. та помер 2004-го. Збірка складається із релігійних книжок, що належали жертвам розстрілів, художніх портретів деяких загиблих, оригінальних світлин 1930-х рр., пам’ятних медалей до роковин трагедії та частини листування з рідними жертв. У 1989 р. О. Шлаєн очолив створений ним Громадський історико-просвітницький центр України «Бабин Яр», також він був ініціатором та першим заступником голови урядового комітету із проведення на міжнародному рівні ювілею 50-річчя трагедії в 1991 р., яку назвав «Полюсом нелюдськості».
Виставка має три змістовні акценти: «Шлях без надії» – акварелі київського художника Юрія Павловича, який пережив окупацію міста, «Молитва, що не змовкла» – молитовники невідомих жертв розстрілів на івриті та «Кияни» – фотоколажі з довоєнних фотографій київських євреїв, розстріляних у Бабиному Яру.
Куратор виставки – Тамара Куцаєва, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України ХХ ст.
Контакт для ЗМІ: 096 281 82 85 (Валентина).
Адреса Національного музею історії України: м. Київ, вул. Володимирська, 2.
Вхід на виставку за ціною квитка до музею.
