На світлині делегація ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем. Кам’янець-Подільський, 1919 р. Експозиція сектору «Музей Української революції 1917 – 1921 років».
3 червня 1863 року народився Євген Петрушевич – громадсько-політичний діяч, президент Української Національної Ради ЗУНР.
Уже у студентські роки, під час навчання на правничому факультеті Львівського університету, юний Євген очолював українське товариство «Академічне братство». На виборах 1907 року він став одним із українських послів до Державної Ради (парламенту Австро-Угорської імперії).
Євген Петрушевич був ініціатором скликання у Львові української Конституанти 1918 року, яка засвідчила право українців на створення незалежної держави. Він очолив законодавчий орган нової держави – Українську Національну Раду. 3 січня у Станіславові відбулася перша сесія УНРади, на якій заклали основи Акта злуки УНР та ЗУНР.
Внаслідок українсько-польської війни Євген Петрушевич разом із Українською Галицькою Армією та урядовими структурами ЗУНР зрештою перемістилися до Кам’янця-Подільського – тимчасової столиці УНР у липні 1919 року. Саме там між Головним отаманом Армії УНР Симоном Петлюрою та Євгеном Петрушевичем виникли протиріччя щодо політичних орієнтацій.
Євген Петрушевич категорично не сприймав ідеї союзу з Польщею, натомість схилявся до угоди з білогвардійцями, яких підтримувала Антанта. Проте рішення Ради послів країн Антанти 1923 року утвердило належність Східної Галичини до Польщі. Так і завершилася активна громадсько-політична діяльність Євгена Петрушевича.
