Прізвище цього громадського і культурного діячабільшість пам’ятає ще зі шкільної лави, оскільки він був одним із очільників “Руської трійці” – новаторського гуртка греко-католицьких семінаристів. У 1830-х рр. Вагилевич, разом із Маркіяном Шашкевичем та Яковом Головацьким, поширював у Галичині усне і друковане українське слово замість мало зрозумілої церковнослов’янської мови (вживання останньої підтримували тогочасні церковні та владні еліти). До того ж, в опублікованому 1837 р. альманаху “Русалка Дністровая”, діячі “Руської трійці” одними з перших почали відстоювати ідею єдності українського народу на обох берегах Збруча.
Іван Вагилевич народився 2 вересня 1811 р. у с. Ясень (тепер Іванофранківщина) в сім’ї тамтешнього священника. Це дало йому змогу здобути хорошу освіту. Під час навчання у Львівській духовній семінарії брав участь у польському та українському національних рухах, що суттєво ускладнило йому одержання священницького сану. Водночас саме з семінарійних часів Вагилевич почав займатися плідною науковою та літературною діяльністю. Його тексти були розміщені в альманахах “Зоря” (рукописний) та вже згаданій “Русалці Дністровій”, а згодом з’являтимуться в провідних періодичних виданнях Східної Галичини. Серед праць Вагилевича варто відмітити низку етнографічних досліджень про життя карпатських етнографічних груп українського народу гуцулів та бойків, з яких походив. Науково опрацював “Слова о полку Ігоревім” та граматику української мови. Крім цього, учений займався перекладацькою та літературною діяльністю.
Вельми непросто в Івана Вагилевича склалося професійне життя. Так, священником він пробув лише два роки, а потім взяв участь у революції 1848 р. – “Весні народів”, за що втратив парафію. Під впливом цих подій Вагилевич навіть змінив віровизнання і перейшов у протестантизм. У подальшому працював редактором газети, директором бібліотеки Оссолінських, журналістом, перекладачем та коректором. Урешті останні чотири роки життя провів на посаді львівського міського архіваріуса. Завершив життєвий шлях 10 травня 1866 р. у Львові. Сучасники (українці і поляки), хоч часто і не погоджувалися з поглядами Вагилевича, проте визнавали непересічність його таланту.
Підготував старший науковий співробітник Анатолій Бараннік.
Ілюстрація: зображення Івана Вагилевича та сторінка з його біографією. Твори М. Шашкевича і Я. Головацького (з додатком творів І. Вагилевича та Т. Падури). — Львів : Просвіта, 1913.
