Цього дня тридцять два роки тому о пів на другу ночі на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася аварія. Відбулося два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор. Безпосередньою причиною аварії стало проведення низки випробувань реактора. Серед основних причин фахівці нині називають особливості проектування та конструювання реактора, що був небезпечним від самого початку своєї роботи, недостатнє інформування та інструктаж персоналу про небезпеки реактора. Це при тому, що до аварії в СРСР станція вважалася цілком безпечною, а її реактори – такими, що просто не можуть вибухнути.
Чорнобильська катастрофа стала початком великої життєвої трагедії для багатьох людей — працівників станції, мешканців міст Прип’ять і Чорнобиль, навколишніх сіл та віддалених регіонів. Евакуація населення з територій, що зазнали забруднення, виявилася великою соціальною проблемою для держави. Першими евакуювали мешканців міста Прип’ять — було вивезено 49 360 осіб. За 2—3 травня свої домівки залишили назавжди 10 тис. осіб у межах 10-кілометрової зони, а за 4—7 травня — населення ще 59 населених пунктів України та Білорусі. Загалом до кінця літа 1986 року з 81 населеного пункту України було евакуйовано 90 784 особи, переважно сільське населення. Забезпечення житлами переселенців, лікування та оздоровлення постраждалих та подолання різноманітних наслідків аварії потребували величезних зусиль і жертв для народу України.
На фото з колекції співробітника НМІУ Сергія Бабакова, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, можна бачити навчання з цивільного захисту, що проводилася на ЧАЕС орієнтовно в 1984–85 роках. У центрі директор ЧАЕС Віктор Брюханов. У липні 1986 року його було виключено з КПРС, а в 1988 році засуджено до 10 років позбавлення волі. Поруч із ним стоїть Серафим Воробйов, начальник штабу Цивільної оборони станції.
