Андрій Мельник – поручник Українських січових стрільців. 1914 рік
Мабуть, найкраще Андрія Мельника зрозумів поет Євген Маланюк, який схарактеризував його як людину із шовку і сталі.
Майбутній полковник Андрій Мельник з’явився на світ у невеликому селі Воля Якубова на Галичині 12 грудня 1890 року. Закінчення гімназії у нього збіглося із загостренням сухот і двома операціями на легенях. Це не завадило Мельнику 1912 року вступити у Відні до Hochschule für Bodenkultur (Університет природних ресурсів і наук про життя).
Науку перервала Перша світова війна. Мельник записується до Легіону січових стрільців, хоча має звільнення від військової служби. Командує сотнею і воює на Східному фронті. Восени 1916 року на фронт приїхав з інспекцією ерцгерцог Карл (за короткий час став імператором Австро-Угорщини). Він, серед іншого, відзначив державними нагородами групу військових, зокрема, Андрія Мельника. Цей «русин» чимось таки здивував ерцгерцога, якщо той зняв свою іменну шаблю і нагородив нею лейтенанта Мельника.
Військова відзнака Ради Січових Стрільців. Початок 1920-х років. Австрія, Відень. Автор Михайло Бринський. Національний музей історії України
Під час бою на горі Лисоні Андрій Мельник потрапив у російський полон. Перебував у таборах, останній – в селі Дубовка біля Царицина (він же – Сталінград, Волгоград), де познайомився зі своїм земляком військовополоненим Євгеном Коновальцем. З часом знайомство перейшло в дружбу, діячі навіть одружилися на сестрах.
Все змінив початок Української революції 1917–1921 років. Андрій Мельник з групою українців втік з полону і перебрався до Києва. Там він записався до підрозділу Січових Стрільців, яким командував Євген Коновалець. Від цього часу їх поєднувала спільна військова і політична боротьба.
Галицький Хрест – пам’ятна військова відзнака воїнів Української галицької армії
Мельнику належав, зокрема, план силового придушення більшовицького заколоту в січні 1918 року в Києві (так зване Січневе повстання). Коли гетьман Павло Скоропадський розпустив полк Січових стрільців, Мельник повернувся до Відня і продовжив навчання у Hochschule für Bodenkultur. Він склав іспити за черговий семестр, коли прийшла команда – всі січові стрільці мають повернутися в Україну. Андрій Мельник кидає навчання і з’являється в січовому розташуванні в Білій Церкві, бере участь у антигетьманському повстанні на боці Директорії. В подальшому Мельник посідав переважно штабні посади в Армії УНР, найвища – начальник Штабу Дієвої Армії УНР (січень–липень 1919 року).
Шукаючи виходу з драматичної ситуації влітку 1919 року, запропоновано створити диктатуру в складі Петлюра-Коновалець-Мельник і надати їм найвищі повноваження.
Після завершення збройної боротьби Мельник працює контролером військових місій УНР. Потім поновлює навчання у Відні, а по закінченню повертається до Галичини і включається до діяльності Української Військової Організації (УВО), з кінця 1922 року – на посту крайового команданта УВО.
1924 року Андрія Мельника арештували. За націоналістичну діяльність він відсидів у в’язниці п’ять років. Після звільнення працював у системі лісового господарства Галицької митрополії. Влітку 1937 року таємно зустрівся з головою Проводу українських націоналістів (ПУН) Коновальцем. Про що вони говорили, невідомо, але після загибелі Коновальця саме Мельника затвердили на чолі ОУН. Також Мельнику довелося пережити розкол ОУН.
Паспорт Андрія Мельника, виданий у Люксембурзі
З початком Другої світової війни діяч знов арештований і вивезений до Берліна, а в січні 1944 року як «особистий ворог фюрера» переведений до спецв’язниці в Австрії. Про Андрія Мельника писав у щоденнику інший в’язень тої тюрми, колишній посол Франції у Берліні Андре Франсуа-Понсе: «Він є очільником українського націоналістичного руху, демократичного ухилу, і у зв’язку з цим статусом є правонаступником Коновальця, якого вбили у Роттердамі, та Петлюри, якого вбили у Парижі… Він пояснює мені свою політичну позицію: він є ворогом російських більшовиків, поляків та чехів, котрі ставали проти відродження його батьківщини, але також вороже ставиться до німців, котрі цікавляться Україною виключно як засобом та житницею».
Не схиливши Мельника до співпраці, німці запроторили його до концтабору Заксенгаузен, де він знову зустрівся з Бандерою та іншими провідними діячами обох ОУН.
По війні Андрій Мельник перебував у таборах переміщених осіб, отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
Екслібрис Андрія Мельника
1948 року під час відзначень річниці загибелі Коновальця в Роттердамі відбулася зустріч Мельника з Бандерою, де обговорювалося питання поновлення єдності ОУН, але – не склалося.
1947 року на Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів Мельника обрали довічним головою ПУН. Наступні роки і десятиліття Мельник пропагував ідею створення об’єднання українців світу, яка увінчалася успіхом вже після його смерті. 1967 року створено світове об’єднання українців – Світовий конгрес вільних українців. З 1991 року це – Світовий конгрес українців, що об’єднує українців у 33 країнах світу.
Підготував Олександр Кучерук, завідувач відділу історії України 14 – початку 20 століть Національного музею історії України
