140 років від дня народження Дмитра Донцова

Журналіст, видавець, літературний критик, теоретик та ідеолог українського інтегрального націоналізму, політичний та громадський діяч народився 29 серпня 1883 року в Мелітополі.

Дмитро Донцов походив із родини дворян, у власності яких було 1500 десятин землі, а також підприємство з продажу сільськогосподарських машин. Закінчив Мелітопольське реальне училище, продовжив навчання у Царському Селі поблизу Санкт-Петербурга. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, де й познайомився з українською громадою. Протягом 1909–1911 років навчався на юридичному факультеті Віденського університету.

Члени видавничого товариства імені Івана Франка, створеного військовополоненими українцями в таборі під містом Фрайштадт. 1916–1917 роки. Національний музей історії України

Коли почалася Перша світова війна, Дмитро Донцов активно долучився до створення «Союзу визволення України» та став його першим головою. Основна мета «Союзу» полягала в підтримці українських військовополонених у таборах Німеччини та Австро-Угорщини, серед яких найбільшими були Раштат і Фрайштадт. Завдяки зусиллям учасників «Союзу» там виникали самоврядні організації полонених, культурно-мистецькі осередки, такі як народний театр, хор, оркестр, початкові школи та різноманітні освітні курси.

Таборова друкарня. 1916–1918 роки. Раштат. Національний музей історії України

Під час Української революції 1917–1921 років Дмитро Донцов включився в українське політичне життя. Підтримував стосунки з В’ячеславом Липинським, разом із яким брав активну участь у діяльності «Союзу визволення України», Євгеном Коновальцем, Симоном Петлюрою та багатьма іншими діячами. 1918 року приєднався до роботи Української партії хліборобів-демократів, а з приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського – підтримав його діяльність і очолив Бюро преси та Українське телеграфне агентство.

Табір Фрайштадт. 1916 рік. Національний музей історії України

Після поразки національно-визвольних змагань Дмитро Донцов виїхав до Львова, який тоді був під владою Польщі. Згодом діяч був змушений емігрувати. Він підтримував стосунки з українськими політичними і культурними діячами та займався спершу політичною діяльністю, а згодом – виключно літературною й публіцистичною. Зокрема, у міжвоєнний час Дмитро Донцов був редактором журналу «Заграва», «Вістника» та «Книгозбірні “Вістника”». На базі «Заграви» намагався створити політичну організацію – «Українську партію національної роботи».

Група військовополонених українців (самодіяльний театр) у таборі під містом Фрайштадт. Національний музей історії України

Дмитро Донцов вважається духовним батьком Організації українських націоналістів, адже у своїх працях він відстоював ідею того, що Україні потрібно віддалитися від росії не лише в політичній, але й в культурній та ідеологічній площинах. Діяч вважав, що бути українцем – це відстоювати ідею створення Української держави на її етнічних територіях. І для цього не обов’язково народитися українцем, але можна ним стати.

Заняття на освітніх курсах, відкритих для військовополонених українців під містом Раштат. 1916–1918 роки. Національний музей історії України

Також Дмитро Донцов – автор численних публіцистичних і літературно-критичних праць, серед яких: «Модерне москвофільство», «Націоналізм», «Підстави нашої політики», «Дух нашої давнини», «Росія чи Європа?», «Незримі скрижалі Кобзаря: містика лицарства запорозького».
Видання «Союзу визволення України». Національний музей історії України