14 серпня 1873 року в селі Доброгостові сучасної Львівської області народився майбутній педагог, державний діяч та перший популяризатор українського спорту Іван Боберський.
Освіту здобував у Львівському та Віденському університетах, а також у австрійському місті Грац. Після завершення навчання Іван Боберський отримав у Відні сертифікат із дозволом на викладання гімнастики в загальноосвітніх середніх школах. Педагог багато подорожував Швецією, Німеччиною та Чехією, переймаючи досвід та знайомлячись із різними навчальними методиками в царині фізкультури й спорту.
Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько». Львів, листопад 1912 року.
1900 року Іван Боберський повернувся до Львова й почав викладати в Першій академічній гімназії німецьку мову, класичну філологію та фізкультуру. Тут у червні 1901 року він разом із викладачами гімназії Леонардом і Альфредом Будзиновськими створив вчительський гурток «Сокіл-Батько» для навчання педагогів руханки. Водночас Іван Боберський був активним учасником товариства «Сокіл», яке очолив 1908 року.
Завдяки діячеві у Львові створили стадіон для занять спортом. Із 1911 року там відбувалися спортивні, гімнастичні й інші українські заходи та свята. А 1914-го Іван Боберський активно долучився до підготовки святкування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Річ у тім, що співорганізаторами проведення урочистих заходів були молодіжні товариства «Сокіл» і «Січ» та товариство «Просвіта».
Значки спортивного товариства «Сокіл», активним учасником та співорганізатором якого багато років був Іван Боберський.
Протягом 1900-х років Іван Боберський працював редактором часописів «Вісти з Запоріжжя», «Січові вісти», «Пластовий табір», «Сокільські вісті» та інших, а 1936-го вів репортажі з ХІ Олімпіади в Берліні та IV зимових Олімпійських ігор у Гарміш-Партенкірхені.
Важливу роль відіграв Іван Боберський і в політичному житті України під час Першої світової війни та в роки Української революції 1917–1921 років. На початку війни він став членом Головної Української Ради й Бойової управи УСС. А в 1918–1919 роках працював у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР, представляючи 1920 року її інтереси в США й Канаді. Після трагічного завершення національних змагань Іван Боберський емігрував із України. Проте діяч продовжував підтримувати зв’язки з Галичиною та видав кілька альманахів: «Прерія», «Нове поле», «Кленовий лист».
В колекції Національного музею історії України (МІСТ) зберігається кілька значків спортивного товариства «Сокіл», активним учасником та співорганізатором якого багато років був Іван Боберський.
Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
