Знак «Соборної України»
22 січня 2023 року українці відзначають День Соборності України. Саме цього дня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто зачитали Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. Здійснилася мрія багатьох поколінь українців про об’єднання в одну соборну державу.
Протягом століть українські землі були розділені між різними державами. В кінці 19 – на початку 20 століття Наддніпрянщина входила до складу Російської імперії, а Східна Галичина, Буковина й Закарпаття перебували у складі Австро-Угорщини. Із другої половини 19 століття серед українців у обох державах почали ширитися ідеї про об’єднання в одну державу, які, проте, не могли реалізуватися через політичні та економічні обставини. Все змінила Перша світова війна, під час якої ослабли імперії, і пригноблені нації отримали шанс на самовизначення.
У березні 1917 року після Лютневої революції у Києві виник новий орган управління – Центральна Рада. Почався період Української революції, що тривав протягом 1917–1921 років і закінчився поразкою українських сил та розділенням країни між чотирма сусідніми державами.
Проте за цей короткий історичний період українці встигли усвідомити себе однією нацією, що має право на існування у своїй незалежній державі. Власне, вони й мали незалежну державу, що в певні роки називалася Українською Народною Республікою та Українською Державою. В цій державі друкували й офіційно проголошували важливі державотворчі документи. Одним із них і став Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою.
Копія Універсалу Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. Національний музей історії України
Після капітуляції Австро-Угорщини в листопаді 1918 року західноукраїнські землі об’єдналися в Західноукраїнську Народну Республіку, яку очолив Євген Петрушевич. Представники ЗУНР вели переговори з Павлом Скоропадським про подальше об’єднання ЗУНР із Української Державою. Гетьман пообіцяв надати ЗУНР фінансову та продовольчу допомогу, а також надіслати Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем для боротьби з польською інтервенцією. Проте у грудні 1918 року владу на Наддніпрянщині захопила Директорія на чолі із Симоном Петлюрою. Тож представники ЗУНР продовжили переговори про об’єднання вже з новим урядом УНР. Підсумком згаданих переговорів стало урочисте проголошення «Акту Злуки» на Софійській площі 22 січня 1919 року.
Це об’єднання тривало недовго, проте у пам’яті українців збереглася ідея створення власної незалежної соборної держави, яка і втілилася 24 серпня 1991 року. Також у пам’яті мільйонів українців закарбувалася дата 22 січня, оскільки тоді було важливо не лише мати незалежною частину українських земель, а щоб уся Україна – як на сході, так і на заході, об’єдналася в одну державу. Тож у неділю 21 січня 1990 року мільйони людей взялися за руки та утворили «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва. Так вони показали єдність українців.
Нині це свято важливе для нас як ніколи. Адже в умовах війни з росією українці об’єдналися і разом виборюють власну незалежність, чого не могли зробити всі попередні покоління, борючись у кордонах різних держав.
В колекції Національного музею історії України зберігаються нагородні знаки, пов’язані з подіями Української революції, зокрема знак «Соборної України». Художник-монументаліст Юліан Буцманюк розробив його ще 1917 року, напередодні прийняття Третього Універсалу Центральної Ради. Знак здобув найбільше поширення в 1918–1920 роках серед військових Армії УНР та Галицької армії.
Також – знак 1-шої козацько-стрілецької («сірожупанної») дивізії. Його створив улітку 1917 року прапорщик Юрій Балицький, який перебував тоді в одному з таборів для російських військовополонених на території Австро-Угорщини.
Національний музей історії України
Пам’ятний знак із написом «Україна / Бог благослови юную страну / 1918» виготовили у Львові з нагоди проголошення створення Західноукраїнської Народної Республіки 1 листопада 1918 року.
Національний музей історії України
Пам’ятну відзнаку Українських січових стрільців «Не ридай, а добувай. 1914–1918» розробила художниця Олена Кульчицька. Відзнака вперше випущена у Відні 1918 року, а напис на ній не втратив актуальності й нині.
Національний музей історії України
Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
