Василь Кук – головний командир УПА (1950–1954). З архіву Центру досліджень визвольного руху
11 січня минає 110 років від дня народження останнього головнокомандувача УПА Василя Степановича Кука (1913–2007).
Василь Кук народився в селі Красному (нині селище міського типу у Львівській області) в родині залізничника. 1929 року, ще під час навчання в Золочівській гімназії, став членом Організації українських націоналістів (ОУН). Після закінчення гімназії (1932) вступив на правничий факультет Католицького університету в Любліні, де познайомився з майбутнім головою ОУН(б) Степаном Бандерою. До 1939 року Василя Кука неодноразово арештовувала польська влада за участь в українському національно-визвольному русі.
Після окупації українських земель військами Вермахту Василь Кук став учасником проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акта відновлення української державності. Також він брав участь у Першій конференції ОУН(б) і під час її роботи став одним із авторів «Інструкції», що проголосила гітлерівців новими окупантами українських земель.
У квітні 1941-го Василь Кук (псевдо Леміш) увійшов до керівництва центрального штабу похідних груп ОУН(б), а 1942 року очолив екзекутиву (виконавчий орган) Крайового Проводу ОУН Півдня України. Також Василь Кук брав активну участь у створенні УПА-Південь та УПА-Схід, створив майстерню з виготовлення ручних гранат та вибухових пристроїв із годинниковим механізмом, організовував нелегальну друкарню, писав брошури про правила конспірації та про навчання гранатного бою, які широко використовували бійці УПА.
Вишитий матір’ю рушник, який Василь Кук завжди носив із собою як оберіг. Рушник передала музею племінниця діяча Ольга Филимонівна Кук. Національний музей історії України
Із 1947 року Василь Кук був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах. Після загибелі генерала (5 березня 1950-го) Василя Степановича обрали Головою Проводу ОУН в Україні, Головним командиром УПА та Головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради.
1954 року Василя Кука заарештували, він відсидів у радянських в’язницях і таборах шість років. Виходу діяча з в’язниці посприяв його так званий «Відкритий лист до Я. Стецька, М. Лебедя, С. Ленкавського, Д. Ребета, І. Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном!», у якому автор визнавав радянську владу в Україні, зрікався та засуджував засади й методи боротьби ОУН та УПА, а також закликав українські організації в екзилі до припинення національно-визвольної боротьби і визнання СРСР. Цей лист, написаний 1960 року, а також той факт, що Василь Кук більше не піддавався помітним репресіям із боку радянської влади, дав підстави запідозрити останнього головнокомандувача УПА у співпраці з КДБ. Однак ці підозри так ніколи й не підтвердилися.
Співробітник КДБ УРСР Георгій Санніков писав про Василя Кука: «Кук так і не перейшов на наш бік. Дехто вважає його агентом КДБ, а насправді цього не було. А зі зверненням до своїх підпільників він виступив, бо розумів, що немає сенсу боротися далі, треба зберігати кадри для майбутньої України. То був розумний, запеклий ворог. Блискучий конспіратор, тому найдовше з ватажків протримався».
В Національному музеї історії України зберігаються особисті речі Василя Кука, які передали на постійне зберігання його родичі. В колекції є вишитий рушник, записники, радіоприймачі, візитівка, а також головна нагорода діяча – «Золотий хрест заслуги УПА».
Нагорода Василя Кука «Золотий хрест заслуги УПА», яку передав музею його син Юрій Васильович Кук. Національний музей історії України
Василя Кука нагородили «Золотим хрестом заслуги УПА» ще 1949 року, коли він був заступником Головного командира УПА. Відбулося це згідно з постановою УГВР від 2 серпня1949 року. 1950-го підпільний графік Ніл Хасевич розробив проєкт нагород, який передали за кордон і виготовили там невелику кількість відзнак для вручення Лицарям ОУН та УПА, які перебували в еміграції, та для передачі зразків Головному командирові УПА Василю Куку. Але, з огляду на тогочасні реалії боротьби, жоден із учасників збройного підпілля ОУН так і не отримав своїх відзнак.
Посвідка про нагородження Василя Кука «Золотим хрестом заслуги УПА», яку передав музею його син Юрій Васильович Кук. Національний музей історії України
2017 року з метою втілення в життя системи нагород УПА, встановлення Лицарів ОУН та УПА, їхніх рідних і родичів, виготовлення нагород та проведення церемонії вручення в межах роботи Всесвітнього ювілейного комітету вшанування 75-річчя УПА була створена Координаційна рада із вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА. До її складу увійшли дослідники історії ОУН та УПА. 23 січня 2018 року від імені цієї Координаційної ради Золотий хрест заслуги УПА № 017 передали сину Василя Кука Юрію.
Підготувала Альона Якубець, завідувач відділу новітньої історії України Національного музею історії України
