Цього року День пам’яті жертв голодоморів припадає на 26 листопада, традиційно це четверта субота цього місяця. В цей день українці згадують усіх, хто помер страшною смертю у 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 роках.
Голод 1921–1923 років був спричинений не лише посухою літа 1921-го, але й вивезенням з України понад 100 мільйонів пудів зерна у вигляді продовольчого податку, що по суті було грабунком українських селян. Вилучене зерно направляли до Москви й Петрограда, а також експортували за кордон. Відповідно, голод цих років був спланований Леніним задля припинення повстань селян півдня і сходу України проти комун і радгоспів.
Восени 1921 року від голоду помирали українці Одещини, Донеччини, Миколаївщини, Катеринославщини, Запоріжжя, південної Полтавщини, Харківщини та Кременчуччини. Тоді ж уряд Української Народної Республіки в екзилі офіційно заявив про голод в Україні. При цьому в самому Радянському Союзі офіційно визнали лише голод на Поволжі, а ситуацію в Україні радянське керівництво намагалося замовчати.
Лише в січні 1922 року, коли вже неможливо було ігнорувати величезну кількість жертв голоду, влада дозволила надавати допомогу таким організаціям як «Американська адміністрація допомоги» (АРА) та «Місія Нансена». За весь час роботи цих організацій українці отримали 12,2 млн. пайків їжі від «Місії Нансена» та 180,9 млн. пайків від «Американської адміністрації допомоги». Ці організації також надавали населенню медичну допомогу та встановлювали опалювальні котли.
Попри цю значну підтримку, за офіційними даними, перші випадки голодних смертей були зареєстровані у жовтні 1921 року, а взимку 1922 року в Україні голодувало близько 2 млн. дітей. Точне число голодувальників і померлих від голоду протягом 1921–1923 років невідоме.
Після кількох голодних років масові повстання селян півдня України припинилися. Тож через 10 років керівник Радянського Союзу Йосип Сталін використав цей досвід для придушення збройних селянських повстань проти колгоспів кінця 1920‑х – початку 1930‑х років. Число смертей осені 1932 – весни 1933 років історики оцінюють у кілька мільйонів осіб.
Такими жорстокими методами, як штучна організація голоду, радянське керівництво розправлялося з усіма, хто мав сміливість йому протистояти. І сьогодні, в умовах повномасштабної війни російської федерації (яка офіційно визнала себе правонаступницею Радянського Союзу) проти України, ми бачимо, як жорстоко окупанти поводяться з українцями, як намагаються знищити нашу країну і наш народ. І ми не маємо права забувати тих, хто постраждав від цих нелюдів на початку 20 століття.
В колекції Національного музею історії України зберігається колекція пам’ятних поштових карток голодоморів 1921–1923 та 1932–1933 років. Завдяки таким речам пам’ять про ці трагедії шириться світом.
Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
