Як міжнародне свято Всесвітній день пошти відзначається з 1969 року. Дату святкування обрано невипадково: саме 9 жовтня 1874 року 22 країни заснували Всесвітній поштовий союз (ВПС). Нині це спеціалізована установа ООН зі штаб-квартирою у Берні (Швейцарія), яка об’єднує 191 країну зі 193, що входять до ООН. У своїй діяльності ВПС керується статутом, який є дипломатичним документом та підлягає ратифікації країнами-учасницями. Офіційною мовою тривалий час була французька, і лише 1994 року додатково робочою мовою ВПС обрали англійську.
Пропам’ятна марка із серії «Підпільна пошта України», присвячена річниці створення Всесвітнього поштового союзу. Німеччина. 1949 рік
На мить створення Союзу саме листи були основним способом передачі інформації на далекі відстані. З розвитком новітніх технологій люди користуються поштою дедалі менше.
До поштових відправлень належать: закриті листи, поштові картки, бандеролі, посилки, грошові перекази, періодичні видання. Також поштові відправлення поділяються на урядові, приватні, військові, службові, судові та інші.
Марка пошти УНР «10 шагів». 1918 рік
Свого часу серед найоперативніших способів передачі інформації був телеграф у кількох його різновидах: оптичний, електричний, геліотелеграф, фототелеграф, радіотелеграф, телетайп, телекс. Проте в останні десятиріччя 20 століття він остаточно втратив своє значення, і у багатьох країнах, зокрема і в Україні (2018), припинено його функціонування.
Долучення України до світової поштової системи стало можливим лише після проголошення державної незалежності Української Народної Республіки 22 січня 1918 року. Вже у першому уряді УНР – Генеральному секретаріаті, створили Генеральне секретарство пошт і телеграфів, яке очолив викладач фізико-математичного факультету Київського університету, член Центральної Ради Олександр Зарубін. Проте, мабуть, найбільше до організації поштової служби УНР доклався міністр пошт і телеграфів Микита Шаповал, який від січня 1918 року керував міністерством. Саме за його керівництва розпочали друк перших українських знаків поштової оплати – марок, проєкти яких розробили митці Георгій Нарбут та Антін Середа. На конвертах, поштівках та поштових і телеграфних бланках поруч із написами «міжнародними» мовами з’явилися написи українською.
Будинок по вулиці Леонтовича в Києві, де в 1917–1918 роках працювало Міністерство пошт і телеграфів УНР
Міністр пошт і телеграфів Микита Шаповал. Фото. 1929 рік
Разом із новими українськими марками у обігу перебували старі російські та австро-угорські поштові марки з надруківками державного герба тризуба та написами на зразок «Пошта УНР», «ЗУНР» тощо. Таку практику застосовували в 1990-х, коли формувалися інституції відновленої 1991 року української незалежної держави.
Австро-угорська марка з наддруком «ЗУНР». 1918 рік
Телеграф як найшвидший на той час засіб зв’язку потребував особливої уваги. Тому 6 березня 1918 року в Києві створили Державне телеграфне агентство, дирекцію якого очолив Сергій Соколовський. І саме від цієї дати починає відлік свого існування сучасна державна агенція «Укрінформ».
Поштівка «Урочиста обітниця Директорії УНР». 1919 рік
Фрагменти звороту українських поштівок. Початок 20 століття
За радянського періоду Україна втратила всі ознаки незалежної держави, і лише після відновлення незалежності 1991 року, 2020-го, повернулася до повноцінного членства у Всесвітньому поштовому союзі.
У фондах Національного музею історії України зберігається велика кількість філателістичних та філокартичних пам’яток, інших знаків поштової оплати, а також зразки поштових пристроїв і механізмів.
Підготував Олександр Кучерук, завідувач відділу історії України 14 – початку 20 століть
