Фото Анатолія Солов’яненка. 1980 рік. Національний музей історії України
Народився Анатолій Солов’яненко (1932–1999) у Донецьку (тоді – Сталіно) в робітничій родині. Його батьки дуже любили українську пісню, тож їхнє захоплення передалося сину. Уже в дитинстві за дзвінкий голос Анатолія називали соловейком. Після школи юнак мріяв здобути музичну освіту, однак спроба вступити до Ленінградської консерваторії виявилася невдалою. Поміркований батько порадив вступати до Донецького політехнічного інституту, а улюбленою справою займатися в мистецькій самодіяльності. Саме тут під час студентського концерту його почув оперний співак Донецького театру опери і балету Олександр Коробейченко (1900–1971). Досвідчений педагог розгледів талант молодого артиста і напророчив йому велике майбутнє. З 1952 по 1962 рік тричі на тиждень Солов’яненко брав у нього уроки співу, продовжуючи навчатися та працювати. Завдяки наполегливій роботі та допомозі вчителя, Анатолій Борисович став співаком високого класу.
Дебютував Солов’яненко на сцені Донецького оперного театру у ролі Герцога з опери Джузеппе Верді «Ріголетто». Його одразу помітили і 1962 року прийняли стажером у Державний академічний театр опери та балету імені Тараса Шевченка в Києві. Незабаром Анатолій Солов’яненко переміг у конкурсі молодих вокалістів, що дало йому можливість стажуватися в міланському театрі «Ла Скала» (1963–1965). Відтоді Анатолію Солов’яненку пропонували ролі у найвідоміших виставах.
Грамота Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння Анатолію Солов’яненку почесного звання Народного артиста Української РСР. 1969 рік. Національний музей історії України
До «золотого фонду» співака увійшли партії з опер Джузеппе Верді «Травіата», Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», Шарля Гуно «Фауст», Джакомо Пуччіні «Богема» та інші. Також у його концертному репертуарі були романси, неаполітанські та українські народні пісні «Чорнії брови, карії очі», «Дивлюсь я на небо», «Тече вода» тощо. Світова преса називала артиста «українським соловейком» та одним із найкращих тенорів світу. Географія його гастролей була величезна: США, Болгарія, Італія, Румунія, Німеччина, Японія, Австралія, Канада. Він виступав на сценах «Метрополітен-опера», «Ла Скала», «Большого театру». Солов’яненку пропонували високі гонорари та роботу в США, Італії та Росії, але він усе життя віддав Україні. 30 років Анатолій Борисович прослужив у Національному театрі опери і балету імені Тараса Шевченка.
Монета «Анатолій Солов’яненко». 1999 рік. Національний музей історії України
У колекції Національного музею історії України зберігаються експонати, пов’язані з життям та творчістю оперного співака. Серед них – грамота Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння почесного звання Народного артиста Української РСР (1969) та монета Національного банку України з серії «Видатні особистості України», присвячена пам’яті Анатолія Борисовича Солов’яненка (1932–1999), яку ввели в обіг 22 вересня 1999 року.
Підготувала Альона Якубець, завідувач відділу новітньої історії України
