Володимир Кубійович в однострої УГА. 1919 рік. Національний музей історії України

Подібно до того, як Михайло Грушевський створив історичний паспорт України своєю «Історією України-Руси», Володимир Кубійович уклав її географічний. Він опублікував знамениті праці «Атлас України й сумежних країв» (1937) та «Географія українських і сумежних земель» (1938). Усі універсальні знання про Україну дослідник разом із групою інших українських науковців із усього світу вніс до 11 томів «Енциклопедії Українознавства» (1955–1984) та її англомовного відповідника «Encyclopedia of Ukraine» (1984–1985). Зазначимо, що «материкова» Україна до сьогодні не спромоглася на англомовну українську енциклопедію.

 

Енциклопедія Українознавства. Бібліотека Національного музею історії України

Володимир Кубійович народився 23 вересня 1900 року на українсько-польському етнографічному порубіжжі в місті Новому Санчі, в українсько-польській родині. Українська стихія в ньому перемогла, і згодом він став видатним українським вченим у галузях географії, картографії, етнографії, статистики, демографії, а також – енциклопедистом, організатором науки, мемуаристом.

Доля науковця склалася так, що йому довелося жити у кількох країнах та багатьох містах, але у 1918 році Володимир Кубійович усе ж мав паспорт громадянина Української Народної Республіки. Також він служив артилеристом в Українській Галицькій Армії, брав участь у відомій наступальній операції «Чортківська офензива» (червень 1919-го).  

Володимир Кубійович – гімназист. На однострої нагрудний знак «Не ридать, а добувать»

 

Нагрудний знак «Не ридать, а добувать». Національний музей історії України

Триматися українськості в ті часи, навчаючись у польських вишах, було складно. Але 1923 року Володимир Кубійович успішно закінчує університет у Кракові та починає викладацьку роботу. 1938 року варшавська газета Polska zbrojna («Озброєна Польща») писала про його працю «Атлас України»: «Це цінна праця, – ми, поляки, такого атласу не маємо. Але він шкідливий для польської держави».

Володимир Кубійович. «Атлас України й сумежних країв». 1937 рік

У період Другої світової війни Володимир Кубійович під німецькою окупацією очолює загальну допомогову структуру Генеральної губернії – Український центральний комітет (УЦК) із центром у Кракові. Він став одним із організаторів Військової управи й брав активну участь у створенні нею української стрілецької дивізії СС «Галичина». Володимир Кубійович пояснював: «Ми високо стоїмо морально, але фізичної сили нам бракує, і з цієї причини ми є об’єктом, а не суб’єктом у теперішніх подіях. Щоб поправити наші шанси, нашою задушевною мрією є створити власну збройну силу, і в цьому напрямі йдуть найрізнорідніші спроби від вибуху війни... Українська Збройна Сила – це наше бажання, бо тоді стаємо співвоюючою силою і здобуваємо в боротьбі за наше становище найсильніший козир: ми проливали кров. І таким чином стаємо підметом у політиці…». Додамо, що у квітні 1945 року саме дивізія «Галичина» першою увійшла у склад Української Національної Армії, але це вже інша історія.

Володимир Кубійович (у центрі) приймає в приміщенні НТШ кардинала Івана Мирослава Любачівського. Також на фото – Дарія Сіяк (ліворуч) та Аркадій Жуковський (за нею). 1981 рік

Після закінчення війни Володимир Кубійович переселяється до Німеччини, а згодом – до Франції, в містечко Сарсель під Парижем. Він докладається до відновлення діяльності Наукового товариства імені Шевченка, стає його генеральним секретарем (а згідно статуту НТШ, місце перебування генерального секретаря є центром НТШ), згодом очолює НТШ у Західній Європі.

Будинок Наукового товариства імені Шевченка в Західній Європі. Місто Сарсель (Франція)

Печатка Наукового Товариства імені Шевченка

Наступні десятиліття Володимир Кубійович віддав роботі з підготовки «Енциклопедії Українознавства» (ЕУ). Він зорганізував понад 100 авторів, які створювали статті до неї. Це був своєрідний виклик, на який відреагували в Києві та почали готувати, а 1961 року випустили перший том «Української радянської енциклопедії». Можна сказати, що Володимир Кубійович інспірував видання і радянської енциклопедії. На основі ЕУ створено дві англомовні українські енциклопедії, що вийшли на Північноамериканському континенті, готувалося видання ЕУ французькою мовою.

Крім роботи над ЕУ, вчений продовжував наукову та викладацьку діяльність. Назагал він став автором понад 80 праць та сотні публікацій у періодиці, а кількість його статей в ЕУ важко і підрахувати. Володимир Кубійович написав цікаві спогади «Мені – 75» (1975) і «Мені – 85» (1985).

Спільна могила членів НТШ у місті Сарселі

Завершилося життя видатного українця восени 1985 року в Сарселі, де він і похований у склепі членів НТШ разом із міністром закордонних справ УНР Олександром Шульгиним, професором Зеноном Кузелею та іншими.

  

Підготував Олександр Кучерук, завідувач відділу історії України 14 – початку 20 століть