Монета Одоакра, викарбувана в Равенні, із зображенням Одоакра в профіль. 477 рік. Британський музей.
4 вересня 476 року вважається днем падіння Західної Римської імперії. За поширеною періодизацією цю дату приймають за умовний початок Середньовіччя. Того дня римський воєначальник-варвар на ім’я Одоакр усунув від влади західного імператора та відіслав знаки влади до східного імператора в Константинополь. За іронією долі, останній малолітній очільник Західної Римської імперії носив ім’я Ромул – як і легендарний засновник «Вічного міста».
Одоакр – один із керівників римської армії, яка у 5 столітті здебільшого складалася з варварів, зокрема германських племен скірів, герулів і ругів. Його конкурентом був батько Ромула, який і поставив сина маріонетковим імператором у Равенні, що давно виконувала роль столиці замість Риму. Ромула не визнавав східний імператор Зенон, тож вчинок Одоакра, з погляду Константинополя, став відновленням справедливості і символічним припиненням поділу імперії на дві частини.
Насправді Східна Римська імперія реальної влади над старим Римом не мала. Зенон надав Одоакру титул «патрикія», однак той сам себе проголосив королем («rex») Італії. Одоакр правив 16 років, але зрештою загинув від руки Теодоріха, вождя остготів, які посунули до Італії не без впливу Константинополя.
Одоакр, найімовірніше, мав германське походження, що може засвідчити етимологія його імені. Але з якої саме племінної групи він походив – невідомо. Серед варіантів: готи, тюринги, ругії.
Меморіальна плита 1521 року з написом латиною зі згадкою про Одоакра. Кладовище святого Петра, Зальцбург, Австрія.
В середньовічних латиномовних текстах ругів за співзвучністю могли називати античним кельтським етнонімом «рутени», а з 10 століття обидві назви почали застосовувати як відповідник слова «русь». Через цю плутанину від 12 століття в низці європейських творів Одоакра стали вважати представником народу «рутенів», тобто українців-русів.
За декілька століть із цим персонажем познайомилася і Україна. Під впливом польського історика 15 століття Яна Длугоша у польській і українській ранньомодерній книжності поширилося уявлення про Одоакра (Одонацера) як давнього руського князя. Апогеєм розвитку цього міфу став «Літопис» Самійла Величка, який порівнював Богдана Хмельницького з давнім «князем русів» Одонацером.
Підготував Вадим Арістов, науковий співробітник Національного музею історії України
