Мініатюра з Радзивіллівського літопису.

Договір, підписаний 2 вересня 911 року, є першим документом ранньої руської історії. Наприкінці 9 століття норманська за походженням спільнота купців-воїнів осіла на Середньому Дніпрі та зробила своєю базою Київ. Промисел русів полягав у щорічних подорожах до Константинополя, де вони продавали рабів, а натомість отримували коштовні тканини й цінні метали. В теплу частину року руси перебували на візантійській території як торговці, деякі з них почали найматися до імператорського війська. При цьому між русами і греками траплялися бійки, пограбування та інші неприємності, які вимагали врегулювання. Договір 911 року й був покликаний навести лад у русько-візантійських взаєминах.

Угода майже не зачіпала регламентацію торгівлі. Ці питання через 30 років прояснив наступний візантійсько-руський договір. У документі 911 року прописували дії сторін у суперечливих ситуаціях майнового і кримінального характеру, проголошували взаємні повагу і сприяння греків та русів.

Договір укладено від імені імператорів-співправителів Лева VI Мудрого і Олександра (з одного боку) та Олега й руської верхівки (з другого). У вступі угоди зазначено імена руських послів («від роду руського»), всі з яких, як і ім’я Олега, є північногерманськими. Наприклад: Карл, Інегельд, Фарлоф, Руальд, Гуд. Цей фрагмент тексту давно вважається одним із яскравих свідчень того, ким були за походженням перші носії етноніму «русь».

Договір 911 року написано грецькою мовою у двох примірниках, як вказано в самому тексті. Але зберігся він тільки у слов’янському перекладі у складі «Повісті временних літ».

Хрест-енколпіон фрагментований. Константинополь, 10 – 11 ст. Місце знахідки невідоме. Національний музей історії України

Ця початкова руська хроніка подавала візантійсько-руську угоду як здобуток воєнного походу Олега на Константинополь. Утім, оповідь про похід переповнена легендарними мотивами (наприклад, кораблі на колесах) і, на відміну від решти руських походів на імперську столицю, не відзначена у візантійських джерелах. Немає згадок про примирення після війни й у самому тексті договору 911 року. Похід, найімовірніше, є вигадкою хроніки. Отже, договір Олега був не результатом конфронтації, а підсумком першого досвіду знайомства дніпровських русів із Візантійською імперією.

Підготував Вадим Арістов, науковий співробітник Національного музею історії України