Сучасні шахи це змагальна гра, яка проводиться двома гравцями на спеціально розміченій 64-клітинковій площини двома комплектами по 16 фігур (чорні і білі). Фігури початково розставляються у два ряди — один це старші фігури, другий – пішаки. Сенс цієї стратегічної гри у тому, щоб пересувати по черзі фігурами за встановленими правилами і домогтися блокування короля противника, така позиція у шахах називається матом.
Назва гри має персидську першооснову — sah, тобто шах, правитель, король. Вважається, що сучасна шахова гра зародилася на території Індостану у перших століттях нашої ери. На початках фігури представляли чотири роди тогочасних військ – піхота, кіннота, слони і колісниці.
Згодом шахи “рухалася” на захід, так, що Західної Европи досягли у 9 столітті. На наших теренах шахи відомі з часів Руської держави, археологи знаходили фігурки при розкопках у Києві, Вишгороді, Турові, біля Чернігова та ін. У нашому музеї зберігаються кістяні шахові фігури з розкопок на Старокиївській та Замковій горах, вони датуються приблизно з 12–14 століттями. Варто пригадати, що останній гетьман Кирило Розумовський добре грав у шахи і дуже прихильно ставився до шахістів. Випускник Києво-Могилянської академії архієпископ Феодосій Яновський (репресований Катериною ІІ) також був відомий як вправний шахіст.
Серед аматорів-шахістів 19 століття зустрічаємо письменника Михайла Старицького, який часто відвідував «Варшавське кафе» на Лютеранській, де збиралися київські аматори. 1903 року відомий шаховий меценат князь А. Дадіані випустив у Києві (французькою мовою) книгу «Закінчення шахових партій менгрельського принца Дадіані» до якої увійшли також записи окремих партій Дадіані-Старицький.
Сучасні гральні дошки, назви фігур і терміни гри не одразу стали такими до яких ми звикли.
В українській традиції, що формувалася під різноманітними впливами головні фігури це король і королева (до того дамка, раніше баба), а ферзь це запозичення з турецької мови тобто — полководець. Обабіч короля і королеви – бігуни або пажі, або й офіцери, в Англії ця фігура називається єпископ, (єпископською митрою її і нині позначають на схемах). Французи та італійці, запозичивши назви зі Сходу, називали їх слонами. Наступна пара — коні, що перед тим називалися також лицарями (на коні). Крайні то — вежі, французи запровадили свою назву, то тура. Ряд перед головними фігурами займають 8 однакових пішаків, раніше то хлопці.
Гра за століття набула широкого поширення, особливо у заможниих верствах суспільства. Поступово з приватної розваги шахи стали високоінтелектуальною професійною діяльністю, проте зберігали і масовість. Якийсь час шахи відносили до азартних ігор і забороняли, в окремих мусульманських країнах заборона залишається чинною. Лише наприкінці ХХ століття шахи визнали видом спорту, але до Олімпійських ігор не внесли.
Першу світову першість провели 1886 року і першим офіційним чемпіоном світу з шахів став американець австрійсько-єврейського походження Вільгельм Стейніц. Найдовше — 27 років, чемпіоном був Емануель Ласкер (1894–1921) він 7 разів завойовував цей титул.
Серед українців чемпіоном світу став у 2002 році 19-літній Руслан Пономарьов, який виграв у іншого українського гросмейстера Василя Іванчука, що став віце-чемпіоном. Серед жінок чемпіонками світу були Людмила Руденко (1950), Марія Музичук (2015), а її сестра Ганна Музичук стала віце-чемпіонкою (2017). В Україні нараховується 78 гросмейстерів і вона входить до трійки країн з найбільшим числом гросмейстерів і тримає перше місце в Європі.
Останні десятиліття набули поширення комп'ютерні шахові програми.
2011 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про проголошення Дня шахів в Україні» що його відзначають 20 липня, цей день ще з 1966 року є Міжнародним днем шахів.
Підготував Олександр Кучерук, завідувач Науково-дослідного відділу історії України ХIV– початку ХХ ст.
