16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Парламент УРСР ухвалив постанову, за якою 16 липня вважалося Днем проголошення незалежності України. Скасували свято після прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

У Декларації йшлося про те, що єдиним джерелом державної влади є народ, від імені якого могла виступати тільки Верховна Рада. Законам України надавався пріоритет над загальносоюзними. Підкреслювалося виняткове право народу на володіння та користування національним багатством України. Важливою зміною став пункт, у якому утверджувалося право держави на власні збройні сили, внутрішні війська та органи держбезпеки. В майбутньому Україна мала стати нейтральною та без’ядерною державою.

Проте Декларація не отримала статус конституційного акта. Верховна Рада Української РСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід зі складу СРСР. Відповідно до Конституції СРСР та УРСР та норм міжнародного права, тільки народ Української РСР міг прийняти таке рішення на референдумі. Втім, Декларація стала основою для Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року незалежність підтримали 90,32% населення.