Портрет Віталія Лазоркіна з колекції Національного музею історії України
Завдяки Віталію Лазоркіну маємо Збройні Сили України, які нині успішно захищають нас від російських окупантів і захоплюють світ своєю хоробрістю. Віталій Ілліч – один із організаторів сучасного українського війська, автор концепції Збройних Сил України, співавтор законів «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України», співзасновник Спілки офіцерів України.
Віталій Лазоркін народився 9 липня 1945 року. Здобув освіту в Київському вищому радіотехнічному училищі Протиповітряної оборони та Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Служив у військах Протиповітряної оборони Прикарпатського військового округу. З травня 1988 року – полковник.
У 1991-му Віталій Лазоркін став одним зі співорганізаторів Збройних Сил України як автор Концепції створення національних ЗСУ та як активний учасник її впровадження у 1991–1992 роках. У січні 1991-го за рекомендацією голови Львівської обласної ради В’ячеслава Чорновола колектив радіотехнічного факультету Львівської політехніки висунув Віталія Лазоркіна кандидатом в депутати Львівської облради. У березні 1991 року його обрали депутатом.
У вересні 1991-го полковник Лазоркін був представником України у складі міждержавної робочої групи з військових питань при Комітеті з питань безпеки і оборони Верховної Ради СРСР. Під час засідань завдяки участі Лазоркіна знято з подальшого обговорення питання воєнної доктрини оновленого СРСР.
Віталій Лазоркін підготував проєкти законів «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України», які Верховна Рада України прийняла 6 грудня 1991 року. Саме цього дня в Україні відзначається День Збройних Сил України.
Проєкт закону «Про Збройні Сили України» авторства Віталія Лазоркіна. Національний музей історії України
У жовтні 1991-го Віталій Лазоркін став членом ініціативної групи зі створення Військово-Морських Сил України. 18 січня 1992 року за дорученням виконкому Спілки офіцерів України привів до присяги на вірність українському народові офіцерів запасу Київського гарнізону. Ця урочиста подія відбулася на Софійському майдані, її транслювало українське телебачення.
У лютому та березні 1992-го в складі ініціативної групи провів низку зустрічей з командувачем Чорноморського флоту адміралом Касатоновим. В подальшому працював у складі двосторонньої робочої групи щодо розподілу майна та кораблів Чорноморського флоту. Під час перемовин між російською федерацією та Україною Віталій Лазоркін послідовно відстоював позицію щодо передачі українській державі усіх сил, які дислокуються на її території.
Після звільнення з військової служби брав активну участь у створенні Державної пошуково-рятувальної служби на водних об’єктах. Був засновником та радником громадських організацій з питань національної безпеки. Брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності.
26 грудня 2021 року Віталій Лазоркін відійшов у вічність. До останнього він гідно виконував громадянський обов’язок як заступник голови Спілки офіцерів України.
До колекції Національного музею історії України 2020 року Віталій Лазоркін передав комплекс унікальних матеріалів. Серед них: особисті речі, фотографії, оригінали документів з власного архіву, які стосуються відродження української армії та флоту.
Підготував Олександр Лук’янов, старший науковий співробітник Національного музею історії України
