8 липня 1811 року народився Володимир Караваєв — відомий хірург, один із організаторів медичного факультету Київського університету Святого Володимира (нині Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця) та перший його декан.
У 1827–1831 роках Володимир як вільний слухач відвідував лекції на медичному факультеті Казанського університету. Одержавши диплом лікаря, юнак обрав спеціалізацію хірурга, а за декілька років отримав ступінь доктора медицини. Найбільший вплив на молодого лікаря справила співпраця з М. Пироговим. Водночас наприкінці 1830-х років, під час робочої поїздки в Німеччину, Володимир Караваєв ознайомився з технологією проведення операцій на очах, що згодом стало одною з його спеціалізацій. До того ж, професор був надзвичайно працездатний і міг виконати 113 операцій на рік замість звичних 15–30. Національний музей історії України зберігає медичне приладдя, яким користувалися лікарі ХІХ – початку XX століття.
Старанність та наполегливість допомогли лікарю, якому було лише 29 років, стати 1841 року професором хірургії та деканом медичного факультету Київського університету Святого Володимира. Одночасно з викладанням Володимир Караваєв проводив складні хірургічні операції в міській лікарні для бідних. В Україні він стояв біля витоків офтальмології, отоларингології, травматології, пластичної хірургії та нейрохірургії. Не стало знаного хірурга, офтальмолога та педагога 3 березня 1892 року. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
