24 травня відзначається День слов’янської писемності та культури. Він встановлений на честь творців слов'янської писемності – святих Кирила і Мефодія.

Тривалий час країни Центрально-Східної Європи вважали мовою письма церковнослов’янську. Нею друкували книжки та проводили богослужіння. До початку XVII ст. в різних країнах виникли власні варіанти церковнослов’янської через вплив на неї «живої» розмовної мови.

В експозиції Національного музею історії України можна побачити найдавніший підручник із мовознавства, посібник церковнослов’янської мови, виданий 400 років тому. «Граматику слов’янську» (повна назва – «Граматики слов’янської правильності синтагма») Мелетія Смотрицького вперше видали у Вільно між 1618–1619 роками. Автор спробував поєднати усталені правописні норми та регіональні відмінності. Завдяки «Граматиці» Смотрицького в українському правописі затверджено вживання великої літери в назвах та іменах, використання літер ґ та й, правила перенесення слів та вживання розділових знаків.

Підручник так сильно вплинув на мову вченості й літургії, що його перевидавали та перекладали аж до початку ХІХ ст. Однак, попри визнання праці, в москві її видали без зазначення імені та прізвища автора. Це доводить московське видання 1648 року, що зберігається в колекції музею. Ба більше, певний час «Граматику» приписували Максимові Греку.

Україна зробила значний внесок у розвиток європейської культури, вплинувши на розвиток писемності. І нині, попри численні спроби москви переписати історію, важливо пам’ятати про самобутність власної мови серед усіх інших.