17 березня (за новим стилем) у приміщенні українського клубу «Родина» (сучасна вулиця Володимирська, 42) за ініціативи Товариства українських поступовців та за участі представників політичних партій і громадськості було створено Українську Центральну Раду. Вона стала потужним центром українського національного руху. 

20 березня головою Центральної Ради заочно обрали історика, громадського діяча та політика Михайла Грушевського. Коли він прибув до Києва, УЦР почала активно розбудовувати українські державні інституції.

Оскільки Українська Центральна Рада спершу представляла лише київських українців, Михайло Грушевський ініціював скликання Всеукраїнського національного конгресу. На цьому заході в квітні 1917 року Центральна Рада була сформована вже як представництво всього українського народу в підросійській Україні. Ще одним голосуванням були підтверджені повноваження Михайла Грушевського як голови УЦР. Відтоді Центральна Рада фактично перетворилася на український парламент, незмінним головою якого був Михайло Грушевський.

Кульмінацією діяльності Центральної Ради став ІV Універсал, який був прийнятий у ніч з 24 на 25 січня 1918 року і який проголосив незалежність України. У документі йдеться: «Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу». 

Понад 100 років тому українцям не вдалося вберегти цю незалежність від більшовицької імперії. Але ми змогли відновити її – і захистимо від російських загарбників.

На фото – ІV Універсал Української Центральної Ради. Зібрання Національного музею історії України.