22 січня до 1991 р. українці в діаспорі та патріоти в СРСР відзначали як свято нашої державної самостійності. Указом Президента України від 21 січня 1999 р. встановлено День Соборності України.
Попри поширену думку, 22 січня ІV Універсал не був проголошений, а тільки внесений на розгляд Малої Ради. Його обговорення відбувалося на тлі драматичних подій. Більшовицький уряд у Петрограді розпочав проти УНР пряму збройну агресію. В Україну прибували загони російських червоноармійців. Більшовицькі агітатори докладали величезних зусиль, аби деморалізувати українську армію, використовуючи для цього всі засоби – від демагогії до прямого підкупу. Був захоплений Катеринослав, тривали бої під Бахмачем, у самому Києві більшовики готували збройний заколот, центром якого мав стати завод «Арсенал».
Усе це не спонукало українських політичних лідерів до усвідомлення історичної неминучості державного усамостійнення УНР. Також українська делегація на мирних переговорах у Бресті просто не могла пов’язувати себе з якимось російським політичним центром: 12 січня міністр закордонних справ Австрії Оттокар Чернін від імені Чотирьох держав (Австро-Угорщини, Німеччини, Болгарії, Туреччини) визнав українську делегацію як «правосильне заступництво самостійної народної республіки української».
Отже, 22 січня на розгляд Малої Ради було подано три проєкти ІV Універсалу. Найлаконічнішою була редакція Михайла Грушевського. Дві інші, які подали Володимир Винниченко та Микита Шаповал разом із Миколою Солтаном, були докладнішими і приділяли значну увагу способам розв’язання земельного питання та націоналізації ключових галузей промисловості. Внаслідок компромісу текст Грушевського був доповнений положеннями двох інших проєктів і виносився як спільний документ.
Проте за один день не вдалося завершити обговорення: представники національних меншин висувають вимогу спочатку ухвалити закон про національно-персональну автономію, а потім уже повернутися до Універсалу про самостійність. Цю пропозицію прийняли, і 24 січня такий закон ухвалюють. Після обговорення Універсалу у фракціях, уночі з 24 на 25 січня в 00 годин 20 хвилин розпочалося урочисте засідання. Попри тривожний час, біля Будинку Української Центральної Ради зібрався величезний натовп, публіка вщерть заповнює балкони.
На трибуні – Михайло Грушевський: після короткої промови він проголошує текст Універсалу, присутні стоячи слухають його. Підтверджуються всі демократичні права громадян, акцентується на соціальних здобутках Української революції (земля передається селянам без викупу), нації отримують права національно-персональної автономії. І головне: «Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу». Після останніх слів Універсалу зал у єдиному пориві виконує славень «Ще не вмерла Україна». У голосуванні беруть участь 49 членів Малої Ради: 39 голосують «за», 4 – «проти», 6 – утримались». Голова УЦР Михайло Грушевський оголошує: «Універсал по самостійність Української Народньої Республіки прийнятий!».
Підготував Олександр Хоменко, завідувач сектору «Музей Української революції 1917–1921 років» відділу новітньої історії України.
