21 січня 1990 року відбулася одна з наймасовіших акцій кінця 80-х рр. ХХ ст., присвячена святкуванню річниці проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. Вона увійшла в історію під назвою «Українська хвиля».

Українці утворили «живий ланцюг», який починався в Івано-Франківську, проходив через Львів та велику кількість міст та селищ, завершуючись у Києві. Багато учасників тримали у руках гасла, синьо-жовті прапори, на деяких із них були навершя у вигляді тризубів.

Загальна протяжність «Української хвилі» становила приблизно 700 км. За офіційними даними влади, у акції взяли участь 450 тис. осіб, а за незалежними підрахунками – від 1 до 5 млн. чоловік. Проведена акція, що символізувала єдність східних і західних земель України, мала велике моральне і політичне значення та стала важливим кроком на шляху до проголошення незалежності.

З’єднати «живим ланцюгом» центральні та західні регіони України, демонструючи у такий спосіб єдність країни та її прагнення до самостійності – такою була мета організаторів заходу, серед яких були представники Народного Руху України. Під час підготовки до акції вони взяли за приклад «Балтійський шлях».  Ця подія відбулася 23 серпня 1989 року, у річницю окупації та розділу Європи після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Тоді мешканці Литви, Латвії та Естонії, тримаючись за руки, з’єднали Вільнюс, Ригу і Таллінн «живим ланцюгом», ушанувавши хвилиною мовчання пам’ять жертв радянських репресій.

Для координації дій та вирішення підготовчих питань активістам знадобилося близько чотирьох місяців. Невипадково для проведення «Української хвилі» обрали день, який передував святу, адже це була неділя, і до акції мали змогу долучитись якнайбільше людей.

У Національному музеї історії України зберігається значок «Балтійський шлях». Його власник – науковий співробітник музею Дмитро Клочко, брав участь у акції «Українська хвиля».

Підготував Антон Богдалов, завідувач відділу історії незалежної України