Богоматір. Ікона. Київщина. Поч. XX ст. Експозиція сектора «Музей Української революції 1917—1921 років».
У другій пол. XVІІ ст. православна церква в Україні була силоміць підпорядкована Москві. Духовенство за царату перетворилося на один із складників державної бюрократичної машини, який мав освячувати всі рішення імперської влади. Тому лише з початком у березні 1917 р. Української революції з’явилася можливість для розгортання широкого церковно-світського руху, метою якого була українізація та реформування звільненої від московського панування церкви у згоді з євангельськими заповідями.
Навесні та влітку 1917 р. на Наддніпрянщині відбувається низка єпархіальних з’їздів, на яких священники й миряни порушують питання використання української мови під час богослужбових відправ і відновлення собороправних принципів життя християнських громад. Однак консервативне російське духовенство відкинуло практично всі вимоги українців. Відповіддю на це стало створення у грудні 1917 р. при Софійському соборі у Києві Всеукраїнської православної церковної ради, одним із чільних діячів якої був протоієрей Василь Липківський — знаний церковний проповідник та педагог. За активної участі ВПЦР у Києві з 20 січня до 2 лютого 1918 р. відбувалися засідання 1-ї сесії Всеукраїнського собору, на яких планувалося обговорити питання автокефалії православної церкви, проте з огляду на більшовицький наступ роботу собору було перервано.
Іван Огієнко. Підвалини Української Православної Церкви. Тарнів, 1922. Експозиція сектора «Музей Української революції 1917—1921 років».
Важливим етапом на шляху до автокефалії стало ухвалення Директорією УНР 1 січня 1919 р. закону «Про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви», згідно з яким вона позбувалася будь-якої залежності від Всеросійського Патріарха. Рух за українську церковну самостійність тривав і після захоплення Києва військами більшовицької Росії. 22 травня 1919 р. у збудованому коштом гетьмана Івана Мазепи Микільському соборі на Печерську за участі великої кількості вірян Василь Липківський відправив першу літургію українською мовою.
14—30 жовтня 1921 р. у Києві в Софійському соборі відбувся Всеукраїнський православний церковний собор, який завершив організаційне оформлення УАПЦ. Собор урочисто проголосив, що Українська Православна Церква «є автокефальна, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Ухвалами Собору в богослужінні запроваджувалася українська мова, поверталися давні українські традиції церковного співу та храмового будівництва, стверджувалися засади собороправності у церковному управлінні, відроджувалося значення православних братств. 23 жовтня за давньою традицією Александрійської церкви Собор висвятив покладанням рук усього духовенства свого першого єпископа Василя Липківського й обрав його Митрополитом Київським і всієї України.
Підготував Олександр Хоменко, завідувач сектора «Музей Української революції 1917—1921 років» відділу новітньої історії України
