Яків Павлович Новицький (24.10.1847–19.05.1925) – нащадок козацького роду, громадський діяч Запорізького краю, етнограф, історик, краєзнавець, педагог, фольклорист, засновник сучасного Державного архіву Запорізької області, перший директор сучасного Запорізького обласного краєзнавчого музею та один із основоположників  бібліотечної справи краю.

Після смерті Якова Павловича радянська влада піддала його спадщину практично повному забуттю, не збереглася й могила вченого. Українські науковці повертають постать Я. Новицького в культуру пам’яті суспільства – упорядкували та видали його твори, відшукали архів.

У експозиції Національного музею історії України представлено два книжкові знаки (екслібриси) Новицького, а ще понад 10 виявлені в бібліотеці. Вони ідентичні, але виконані на папері різного кольору: жовтому, зеленому, рожевому / бузковому, блакитному, білому. Лаконічний дизайн засвідчує скромність Якова Павловича: зважаючи на минуле свого козацького роду, що веде історію з XVII ст., він міг замовити собі якщо не гербовий, то ефектніший декоративний елемент.

Наш музей також зберігає примірник праці Я. Новицького «Народная память о Запорожье. Предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине. 1875–1905 г. Екатеринослав, 1911». Це авторський екземпляр у індивідуальному оформленні. Невеликий фрагмент бібліотеки Я. Новицького в Національному музеї історії України – найбільший із відомих. Книгозбірня вченого була настільки цікава, що Д. Багалій та проф. Є. Рєдін у 1902 р. для ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові прохали «надіслати для виставки статті та матеріали історико-етнографічного характеру… як особисто Ваших, так і взагалі усіх, що наявні в Вашому розпорядженні, у Вашій бібліотеці».

До 100-річчя Запорізького краєзнавчого музею у 2021 р. колектив висловив пропозицію щодо присвоєння закладу імені його першого директора.

Підготувала Тамара Куцаєва, старша наукова співробітниця