В цей день у серпні 1991 року відбулася спроба державного перевороту, організована самопроголошеним Державним комітетом з надзвичайного стану.
Протягом серпня 1991 року за дорученням Президента СРСР Михайла Горбачова тривала підготовка до укладання тексту нового союзного договору, який мав на меті розширити автономні права республік. Горбачов, починаючи з 4 серпня, відпочивав на дачі у Форосі, але продовжував керувати країною, підписуючи укази. 19 серпня у Москві, скориставшись ситуацією, група заколотників, переважно керівників силових блоків на чолі з віце-президентом СРСР — Геннадієм Янаєвим, здійснила спробу державного перевороту. Метою самопроголошеного ДКНС було збереження Радянського Союзу та залежного статусу його республік. Вважаючи дії Горбачова антиконституційними, путчисти, за участю КДБ, із 18 серпня утримували його на території кримської резиденції.
Повідомлення про відсторонення Горбачова ЗМІ почали оприлюднювати зранку 19 серпня. У цей день до Києва прибув представник ДКНС генерал Валентин Варенников із вимогою запровадити на території УРСР надзвичайний стан. Тодішній голова парламенту Леонід Кравчук стверджував, що після проведеної розмови у будинку Верховної Ради з Варенниковим та першим секретарем ЦК КПУ — Станіславом Гуренком, він написав заяву, в якій зазначив факт здійснення антиконституційних дій, та «неможливість бути членом жодної партії, зокрема КПРС». Проте в інтерв’ю, яке вийшло у програмі «Время», Л. Кравчук не висловив чіткої позиції щодо путчу, говорив про реальне безвладдя у республіці та висловив сподівання на дотримання законів і Конституції СРСР.
Центром спротиву самопроголошеному керівництву став будинок «Білого дому» у Москві, де проводила засідання Верховна Рада РРФСР. Очолив опір заколотникам Президент РРФСР Борис Єльцин. 20 серпня біля Будинку Рад пройшов мітинг проти ДКНС, у якому за різними підрахунками взяли участь орієнтовно 400 тис. чол. До серпневих подій у Москві долучилася й «Українська сотня», що складалася переважно з представників демократичних рухів та українських студентів, які навчалися у місцевих ВУЗах. Одним із протестувальників був Григорій Куценко, який виконував обов’язки начальника цивільної оборони «Білого дому» у Москві.
21 серпня Геннадій Янаєв підписав указ про припинення діяльності ДКНС. 22 серпня, після повернення Горбачова до Москви, учасники ліквідованого ДКНС були заарештовані.
В НМІУ зберігається перепустка Куценка до «Білого дому», якою він користувався в ніч з 20 на 21 серпня 1991 року.
Підготував Антон Богдалов, завідувач відділу історії незалежної України
