Сьогодні світ відзначає Міжнародний день корінних народів, запроваджений Генеральною асамблеєю ООН у 1994 році. Цього дня пропонуємо ближче ознайомитися із традиційною культурою корінного народу України – кримських татар, а також отримати естетичну насолоду від споглядання кримськотатарського весільного кисету ХІХ ст., який передали до зібрання Національного музею історії України з Бахчисараю в 1955 році.

Весільний кисет («нішан кисесі») з нашого зібрання вишитий золотими нитками та оздоблений візерунками традиційного кримськотатарського орнаменту Орьнек. Цей орнамент складається з різноманітних геометричних та рослинних знаків, кожен із яких має власні назву й сенс. Такі композиції здавна були засобом передачі інформації наступним поколінням, а вміння їх розуміти й досі є живим явищем кримськотатарської культури. В орнаменті виділяються чоловічі і жіночі символи, обереги, а також елементи, зміст яких розкривається лише в контексті загальної композиції. Майстри Орьнек уникали буквальної подібності знаків (за формою, кольором) до реальних рослин чи предметів, що підкреслювало символічний характер цих зображень.

Орьнек широко застосовували у вишивці, гончарстві, архітектурі, ювелірному мистецтві й карбуванні, а його елементами найчастіше прикрашали предмети декоративного та ужиткового характеру. Оздоблені орнаментами предмети використовували під час знакових подій у житті кримськотатарської родини: народженні дитини, обряді обрізання хлопчиків, заручинах, весіллі, облаштуванні оселі чи поминальних ритуалах. Такі речі ретельно зберігалися та передавались у спадок. Вони були гордістю сім’ї і становили велику художню та культурну цінність.

У весільній обрядовості кримських татар існувала давня традиція «док’уз». В день заручин молода дарувала майбутньому чоловіку комплект із дев’яти предметів, зокрема й вишиті елементи одягу та тканини. Як правило, ці речі вишивала сама наречена, а їхні орнаменти містили своєрідну програму життя для майбутньої родини. Серед таких подарунків важливе місце посідав «кисе» (саме від цього слова походить українське «кисет») – торбинка для тютюну, монет та інших дрібних речей, яка відрізнялася розмірами, формою і призначенням. Весільний кисет («нішан кисесі») мав прямокутну форму. В нього клали тютюн, яким наречений мав пригостити своїх друзів під час весільної церемонії, коли чоловіки розкурювали люльки.

Знак «йилдиз» (зірка), що символізує жінку

Орнамент на весільному кисеті з зібрання НМІУ композиційно відповідає великому квадрату, який символізує міцність майбутньої сім’ї. Нижня частина орнаменту формує своєрідне родинне дерево, в якому поєднані жіночі символи «мейва» (плід), «гуль» (троянда) та «йилдиз» (зірка). В основу цієї композиції покладений «тарак’» (гребінь) – знак оберегу й захисту. Дрібні елементи у вигляді маленьких крапель (іноді листочків, ягід чи квітів) мають назву «бєрєкєт» та втілюють побажання благополуччя і добробуту молодим. Композиція з усіх боків оточена дрібними знаками-оберегами «козь тікен» (колючками від пристріту), які уособлюють традиційні прагнення безпеки для родини.

У верхній частині кисету з внутрішнього боку зображені дрібні жіночі знаки «мейва» (плоди), а з лицьового – чоловічі знаки «ляле» (тюльпани), які символізують продовжувачів роду по жіночій і чоловічій лінії.

Підготував Олексій Савченко,науковий співробітник відділу пізньосередньовічної, ранньомодерної та нової історії України Національного музею історії України