Виповнюється 160 років від дня народження Любові Яновської – української письменниці, громадської діячки, членкині Української Центральної Ради.
Любов Яновська народилася 30 липня 1861 року в селі Миколаївці Борзнянського повіту на Чернігівщині в маєтку своєї бабусі, яка була рідною сестрою відомої української письменниці Ганни Барвінок. Із юних літ Любов займалася самоосвітою, навчалася у Полтавському інституті шляхетних дівчат, де відкрила для себе світ німецької філософії і загалом високої культури. Працювала вчителькою в Лубенському повіті на Полтавщині, сприяла розвитку недільних шкіл.
Під впливом членів Братства Тарасівців Володимира Шемета та Мусія Кононенка, які сприяли її національному самоусвідомленню, Любов Яновська публікує у 1897 року на сторінках Львівського часопису «Зоря» своє перше оповідання українською мовою «Злодійка Оксана».
Проза Любові Яновської, позначена оригінальною сюжетністю та тонким психологізмом, швидко здобула прихильність читача. Про талант письменниці із прихильністю відгукувався Михайло Коцюбинський, а провідний тогочасний критик Сергій Єфремов підкреслював, що українська література в її особі має «інтелігентного, з потребою мати відповідь на вищі духовні запити автора». 1905 року в київському видавництві «Вік» побачила світ збірка творів Любові Яновської, що засвідчила появу в українській літературі початку XX ст. письменниці, здатної органічно інтегрувати традицію української оповідної прози у світоглядний контекст європейського модернізму.
Активною була Любов Яновська і в українському суспільно-культурному житті. Вона долучилася до тих, хто всіляко сприяв відкриттю пам’ятника Іванові Котляревському у Полтаві, вела секцію драматургії в київській «Просвіті», а 1906 року очолила її. Вагомим був внесок діячки й у справу популяризації творчості Тараса Шевченка.
Відтиск печатки Української Центральної Ради. Світлина. Експозиція відділу «Музей Української революції 1917–1921 років»
Із початком Української революції у березні 1917 року Любов Яновська стала однією із членкинь-засновників Української Центральної Ради. Визнанням її визначної ролі у справі розвитку національної культури стало те, що в жовтні 1917 року Любов Яновську обрали до складу Комітету Українського національного театру.
Померла письменниця 1933 року в Києві.
Підготував Олександр Хоменко, науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років»
