Поетеса належить до покоління українських поетів-шестидесятників, які шукали нові стилі в українській літературі, намагаючись якомога безжальніше й критичніше висловлювати своє ставлення до тодішньої радянської влади. За таку активну позицію Ліну Костенко надовго вилучили з офіційного літературного процесу. Так, у 1963 році її збірку віршів «Зоряний інтеграл» та книгу «Княжа гора» було знято з друку, а в 1973 році вона потрапила до так званих чорних списків ЦК КПУ. Проте, вже в 1977 році було надруковано збірку віршів «Над берегами вічної ріки», а в 1979 році — історичний роман у віршах «Маруся Чурай». За останній Ліна Костенко була удостоєна Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1987). За свою діяльність і творчість у 1992 році Ліна Костенко була нагороджена Почесною відзнакою Президента України, а в березні 2000 року — Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

У 2012 році Ліна Костенко отримала відзнаку «Золотий письменник України», а в листопаді 2013 року її разом з Шимоном Редліхом та Зеновією Кушпетою було нагороджено третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча Української греко-католицької церкви. В експозиції Національного музею історії України зберігається фото Ліни Костенко початку 1960-х років.

Підготувала Олена Кохан – наукова співробітниця Національного музею історії України