Микола Бурачек народився 16 березня 1871 року у Летичеві (нині – Хмельницької області). Митець є одним із засновників Української академії мистецтв. Він створив неповторний мистецький стиль Української революції, поєднавши національні традиції та європейський художній досвід.
Навчався у Кам’янець-Подільській гімназії. 1888 року вступив до Київського університету. За участь у студентських виступах його заслали до Симбірської губернії.
Після заслання усе подальше життя Миколи Бурачека було пов'язане із мистецтвом. Він працював у театрі, відвідував у Києві рисувальну школу Миколи Мурашка, виставляв свої роботи на 1-й Всеукраїнській виставці у Львові (1905), навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв (1905–1910), а згодом у Парижі працював у майстерні Анрі Матісса.
По поверненню в Україну, його визнали як художника з притаманною лише йому стилістичною манерою: підкреслено «сонячною» тональністю пейзажних робіт, суто імпресіоністичним нюансуванням барв, тонким психологізмом у відтворенні української природи.
Початок Української революції став і початком нового етапу в житті та творчості Миколи Бурачека. У цей час серед багатьох інших проблем національного державотворення гостро постало і питання відсутності в підросійській Україні вищої художньої освіти. Тому влітку 1917 року українські художники та культурні діячі вирішили створити Академію мистецтв. Ініціативу підтримали Михайло Грушевський та генеральний секретар освіти Іван Стешенко.
5 грудня 1917 року в будинку Української Центральної Ради відбулося урочисте відкриття Української академії мистецтв (УАМ) та виставка робіт її професорів. Того ж дня засновники Академії фотографувалися разом із головою УЦР Михайлом Грушевським. На цій історичній світлині – і Микола Бурачек.
1918 року художник став президентом УАМ: «зміцнення фундаменту національного мистецтва і об’єднання кращих художніх сил на Вкраїні», – такими він бачив завдання Академії. У цей час, перебуваючи у вирі культурно-мистецького життя пробудженої революцією України, Микола Бурачек створює нові роботи, викладає студентам, працює для українського театру, бере участь у діяльності літературно-мистецьких об’єднань «Музагет» та «Гроно».
Зміцнення сталінської диктатури не могло не відобразитися на Миколі Бурачеку: його не арештували, але він був вимушений піти у своєрідну «внутрішню еміграцію». Формою творчого порятунку для нього стало вивчення малярської спадщини Тараса Шевченка. Він уперше атрибутував сотні його акварелей і картин, заклавши основи наукової методології вивчення образотворчого доробку Кобзаря. Підсумком цієї роботи стала ґрунтовна монографія «Великий народний художник» (1939).
Помер Микола Бурачек 12 серпня 1942 року в Харкові.
Підготував Олександр Хоменко, науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України
