Щоб мати змогу на державному рівні вшановувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, 17 cічня 2017 року Верховна Рада оголосила 14 березня – Днем українського добровольця. Саме цього дня 2014 року близько 500 добровольців із Самооборони Майдану вирішили стати резервістами Національної Гвардії України та прибули на полігон у Нових Петрівцях, ставши першим добровольчим формуванням. Згодом вони прийняли присягу, та вирушили на схід України.
Після правління проросійського режиму Януковича (2010–2014) система управління силовими структурами виявилася майже повністю зруйнованою. Скориставшись цим, російські окупанти впродовж лютого-березня 2014 року захопили Кримський півострів, та почали перекидати диверсантів до південно-східних областей України. На початку Російсько-української війни надзвичайно важливу роль відіграли добровольчі формування. Навесні 2014 року тисячі українців, не чекаючи повісток, приходили до військоматів. Почали створювати добровольчі підрозділи. Погано екіпіровані та переважно на цивільному транспорті добровольці вирушали на фронт. Рішучість та патріотизм добровольців допомогли зупинити ворога та зберегти суверенітет України у найважчий період сучасної історії України.
Одним із тих, хто без вагань вирішив захищати Україну, був сумчанин Ігор Гольченко («Ернест»). Ігор був звичайним підлітком: активно вболівав за місцевий футбольний клуб «Спартак», любив їздити з командою на виїзди, збиратися з друзями, завжди усміхався і був душею компанії. Все змінилося навесні 2014 року, коли почалася АТО, а по факту – війна з боку РФ.
Рішення Ігоря стати добровольцем не змінили ні вмовляння мами, ні навіть те, що вона заховала його паспорт. Поїздку на фронт відтермінував тільки юний вік «Ернеста» (навесні 2014 року йому було лише 17).
18 жовтня 2014 року через день після свого 18-річчя Ігор записався до Добровольчого полку «Азов». Пройшов навчання та вишкіл, і вже у грудні 2014 року разом з побратимами вирушив у зону АТО.
Позивний «Ернест» він отримав на честь свого улюбленого письменника Ернеста Хемінгуея. Не дивлячись на зовсім юний вік, «Ернест» швидко заслужив повагу бойових товаришів: «Хоробрий. Щирий. Вимогливий до себе і побратимів. Добре стріляв. Завжди намагався бути на передовій…»
Вже у лютому «Ернест» брав участь в боях за Широкине поблизу Маріуполя. 14 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання Ігор загинув – мікроавтобус, в якому він перебував, обстріляли бойовики. Юнак врятував побратима, прикривши його своїм тілом.
У музеї зберігається куртка, в якій був «Ернест» під час трагічного бою 14 лютого 2015 року в селищі Широкиному. Її навесні 2015 року передала музею мама Ігоря – Світлана Берлет.
Підготував Олександр Лук’янов, старший науковий співробітник Національного музею історії України
