21 лютого 1850 року в чеському селі Семін народився Вікентій Хвойка – хрестоматійно відомий український археолог, який відкрив Кирилівську палеолітичну стоянку найдавнішої людини у Києві, старожитності трипільської культури IV–III тис. до н. е. та давніх слов’ян. Водночас Вікентій Хвойка став основоположником Київського художньо-промислового та наукового музею – теперішнього Національного музею історії України.
Вікентій Хвойка походив зі збіднілого чеського шляхетського роду. Освіту здобув у комерційному училищі в місті Хрудім у 1864 році. А 1876 року переїхав до Києва, де викладав німецьку мову й малювання. Невдовзі він зайнявся сільським господарством – вирощуванням хмелю та чеського проса (росички). Починання в агрономії виявилися вдалими й увінчалися дипломами та медалями – спочатку на місцевих виставках у Ромнах і Харкові, а в 1889 році – у Парижі.
Археологією Вікентій Хвойка зацікавився у 1890-х роках, випадково. За однією з версій це сталося після пожежі у його клуні-лабораторії у селі Петрушках. Розбираючи згарище, він натрапив на уламки скляних давньоруських браслетів, які його зацікавили. Знання з археології Вікентій Хвойка здобував самотужки. Наставниками ж у новій справі стали відомий історик Володимир Антонович та антрополог Хведір Вовк. Протягом 1890-х–1910-х років археолог-аматор відкрив Кирилівську палеолітичну стоянку найдавнішої людини у Києві, старожитності трипільської (IV–III тис. до н. е.), зарубинецької (ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е.), черняхівської (ІІ–V ст. н. е.) культур та «града Володимира» у Києві. Важливо, що завдяки саме його ідеї про безперервний історичний розвиток населення Середнього Подніпров’я, Михайло Грушевський у своїй концепції української історії впевнено пов’язав ранні слов’янські культури V–VII ст. з формуванням українського етносу.
Вікентій Хвойка стоїть біля витоків головного історичного музею нашої країни. Ще у 1897 році він вступив до Київського товариства старожитностей і мистецтв. Саме він організував у 1899 році першу археологічну виставку з нагоди ХІ-го Археологічного з’їзду у Києві. День її відкриття (5 серпня 1899 року) став датою заснування Київського художньо-промислового і наукового музею. Після призначення Миколи Біляшівського його директором Вікентій Хвойка від 1902 року і до кінця життя незмінно обіймав посаду хранителя археологічного відділу. Науковець не лише поповнював і обліковував колекції музею і створював експозиції, а й проводив лекції, організував просвітницький археологічний гурток – словом, робив усе для популяризування українських старожитностей.
Вашій увазі пропонується документ, пов’язаний з діяльністю Хвойки як співробітника музею (його автограф – внизу документа), віднайдені ним археологічні старожитності різних періодів, а також світлина 1907 року з розкопок під його керівництвом в Білгороді.
Підготував Ярослав Затилюк – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу пізньосередньовічної, ранньомодерної та нової історії України Національного музею історії України
