Бомбардування більшовиками Києва: ілюстрація у французькому часописі «LE MIROIR». Експозиція відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України.
Після захоплення влади у Петрограді більшовики швидко переконалися у тому, що, використовуючи демократичні процедури, втримати владу вони не зможуть. Тому одним із основних засобів контролю населення стали систематичні репресії, особливо масові вбивства. Ще у грудні 1917 р. більшовики розпочали у Криму кампанію масових вбивств своїх політичних опонентів та класових ворогів. У лютому 1918 р. хвиля червоного терору накрила Київ.
Тероризувати киян більшовицькі війська під командуванням Михайла Муравйова почали ще до захоплення столиці. 5 лютого червоні з лівого берега Дніпра почали вести артилерійський вогонь по середмістю, жертвою якого переважно стало мирне населення. Снаряди розривалися на вулицях, влучали в будинки. 7 лютого більшовицький бронепотяг запалювальними снарядами знищив будинок Михайла Грушевського та його родини на вулиці Паньківській: згоріла унікальна колекція творів українського мистецтва, які належали художнику Василю Кричевському.
Увірвавшись до міста, більшовики почали масові арешти: вбивали просто на місці, масові розстріли відбувалися в Царському парку (нині – Маріїнський), на Черепановій горі, на вулиці Лабораторній. Непоодинокими були розстріли просто на очах у перехожих на Хрещатику та Володимирській: ті, хто якось був пов'язаний із діяльністю урядових структур УНР або був старшиною в її армії, практично не мали шансів вижити.
Членів Української Центральної Ради та відомих діячів партії українських есерів Ісака Пугача (журналіста, секретаря газети «Народна воля»), Богдана-Олександра Зарудного (генерального секретаря земельних справ Генерального Секретаріату УНР) та Леонарда Бочковського «революційні матроси» заарештували вранці 8 лютого 1918 р., у перший день появи муравйовців у київському середмісті. Підстава для арешту – наявність посвідок, виданих українським парламентом. Часопис «Боротьба» від 2 березня 1918 р. так описував подальшу їхню долю: «Тоді в Мариїнському парку (коло палацу) безперестанно розлягались постріли… Розстрілювали людей цілими гуртками по кілька десять душ. Разом з українськими есерами Зарудним, Бочковським та Пугачем розстріляно біля 40 душ…
За свідченнями українського «Червоного Хреста», впродовж короткого періоду першого більшовицького панування у Києві було розстріляно понад 5 тисяч так званих контрреволюціонерів.
Підготував Олександр Хоменко – науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України
