Державний гімн є одним із символів держави, поряд з прапором і гербом. 15 січня 1992 р. Указом Президії Верховної Ради України було ухвалено офіційну музичну редакцію гімну України авторства М. Вербицького (1863). Текст гімну було затверджено лише за 11 років — 6 березня 2003 р. Автором тексту є П. Чубинський (1862).

Державним гімном слід вважати слова першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу.

І покажем, що ми, братття, козацького роду».

Вперше текст із нотами було надруковано у 1865 р. Документальне свідчення виконання пісні «Ще не вмерла Україна» датується 10 березня 1865 р., де вона прозвучала на Шевченкових роковинах у Народному домі в Перемишлі. Ця дата вважається першим публічним виконанням національного гімну. Після цього урочисту пісню виконували в Наддніпрянщині і Галичині під час проведення патріотичних заходів.

Перший тиражований запис пісні на грамплатівці було зроблено на студії Сolumbia (США) у 1916 р. Як гімн вона звучала за часів УНР, Гетьманату Скоропадського, Директорії. Національний гімн «Ще не вмерла Україна» вперше затвердив Сойм Карпатської України на своєму засіданні у Хусті 15 березня 1939 р.

Гімн був виконаний після ухвалення Акту про державну незалежність України 24 серпня 1991 р. в приміщенні Верховної Ради.

У вересні 1991 р. Заслужений академічний оркестр України під керівництвом І. Блажкова зробив запис гімну, який транслювався на «Українському радіо».

Український гімн пролунав вперше під час проведення зимових Олімпійських ігор 1994 р. У Лілехаммері, де українка О. Баюл виборола золото у змаганнях з фігурного катання.

Рукописний текст і ноти цього твору зберігаються у науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН України.

Підготувала Ольга Голдованська, старша наукова співробітниця НМІУ