Пам’ятна монета “Родина Григоровичів-Барських”. Реверс. Зображення в лівому картуші — автопортрет Василя Григоровича-Барського. Срібло. Україна. 2011 рік
Пандемія коронавірусу, яка розпочалася минулого року, продемонструвала, яким важливим у нашому житті став туризм. Значній частині українців було дуже важко відмовитися від звичних сезонних поїздок до місцевих (часом і закордонних) визначних місць. Адже мандри на далекі відстані під час відпустки вже стали ледь не нормою, і нам здається, що так було завжди. І це не дивно, адже людям здавна притаманна цікавість та бажання пізнати навколишній світ. Проте до середини ХІХ ст. майже не існувало організованого туризму, тому на такі мандрівки зважувалися лише відчайдухи. Однією із таких непересічних особистостей XVIII ст. був письменник, перекладач, художник, історик та філософ Василь Григорович-Барський, який у першій половині XVIII ст. присвятив мандрам понад 24 років свого життя.
В. Г. Григорович-Барський. Мандри святими місцями Сходу з 1723 по 1747 рр. Автограф. Зображення із сайту ІР НБУВ
Він народився у Печерській Слобідці (Печерську) 12 січня 1701 року в купецькій родині Григорія Барського. В 1715 році разом із батьками та молодшим братом Іваном (згодом відомим київським архітектором) переїхав на Поділ. Ймовірно, батько планував залучити старшого сина до родинної справи, проте Василь вирішив інакше. Восени 1715 року він таємно від батьків зустрівся з ректором Києво-Могилянської академії Феофаном Прокоповичем та одержав від нього дозвіл на навчання. Напевно, знайомство із цією визначною особистістю справило сильне враження на юного Василя, адже Феофан Прокопович мав досвід мандрів, свого часу він пішки мандрував європейськими країнами, зокрема Швейцарією, Францією та Німеччиною.
В. Г. Григорович-Барський. Мандри святими місцями з 1723 по 1747 рр. Один із малюнків. Зображення із сайту ІР НБУВ
Навчання юнака в Києво-Могилянській академії перервала хвороба, 1723 року він вирушив лікуватися до Львова, що й поклало початок 24-річним мандрам. Протягом цього періоду Василь Григорович відвідав міста Словаччини, Угорщини, Австрії та Італії. Згодом вирушив на кораблі до Єрусалиму, проте через брак грошей понад рік прожив у Греції (на той час — частині Османської імперії), де відвідав низку островів та Афон. У 1726 році нарешті дістався Єрусалиму, в мандрах Близьким Сходом провів понад сім років. З далеких країн надсилав листи рідним та Симону Тодорському — професору Києво-Могилянської академії, першому систематичному викладачу грецької, давньоєврейської та німецької мови. Останній, імовірно, посприяв призначенню Василя Барського священником у церкву при посольстві Російської імперії у Стамбулі. Василь Григорович використав це призначення, щоб продовжити свої подорожі Грецією, зокрема, для ознайомлення із книгозбірнями та документами афонських монастирів. І, нарешті, в 1746 році через території сучасної Болгарії, Румунії та Молдови мандрівник вирушив назад в Україну. До Києва він прибув у вересні 1747 року, численні мандри та хвороби далися взнаки, й у жовтні того самого року Василя Григоровича не стало.
Надзвичайно тривала (навіть за мірками нашого сучасного життя) подорож Василя Барського стала можлива завдяки розгалуженій системі притулків для паломників. Водночас велику роль у бюджетній подорожі зіграв чернечий постриг Василя Григоровича, його відмінне знання класичних мов, природна кмітливість та бажання пізнати світ.
Поштова марка з малюнком В. Г. Григоровича-Барського. Греція. 2017 р.
Під час мандрів у Василя Барського виникла ідея стати викладачем давньогрецької та латини у Києво-Могилянській академії. Саме із цією метою він провів чимало часу на Близькому Сході та у Греції, вивчаючи (та викладаючи) давньогрецьку мову, а також написав греко-латинську граматику з найдоступнішим викладом змісту (ця книга, на жаль, не збереглася).
Василь Григорович мав намір за підсумками своїх подорожей видати книгу, саме тому ще на підході до Львова в 1723 році почав вести подорожній щоденник, а від 1727 року доповнив його майже 150 малюнками. Хоча підготувати повноцінну книгу мандрівник не встиг, його рукописи є цікавим джерелом з історії побуту та архітектури першої половини XVIII ст., які не втратили наукової цінності й нині (оригінали рукописів Василя Григоровича-Барського зберігаються в Інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського).
Дізнатися більше про невтомного мандрівника та епоху, в якій він жив, ви зможете в Національному музеї історії України на тематичних екскурсіях, на які запрошуємо всіх охочих після завершення посиленого карантину!
Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник Національного музею історії України
