24 жовтня 1867 р. в місті Умані Київської губернії народився історик, археолог, етнограф, музеєзнавець, суспільний діяч, дійсний член Української академії наук, фундатор та директор Київського художньо-промислового та наукового музею (1902–1923) Микола Федотович Біляшівський.
У фондовій колекції Національного музею історії України зберігається невелика за обсягом, але цікава добірка документів Миколи Біляшівського, яку в 1965 р. передав його син. На особливу увагу заслуговує лист-звернення селян із села Мордви Чигиринського повіту до Миколи Біляшівського як депутата І-ї Державної Думи від Київської губернії. Текст цього документа викликає водночас захоплення і подив. Захоплює політична обізнаність та свідомість звичайних українських селян, а дивують деякі побажання, які актуальні й нині (орфографія збережена): «До посла Диржавної Думи М. Х. Біляшевского. Високоповажний Миколу Хвидотовичу! До Вас, нашого заступника і оборонця в Диржавний Думи, звертаемося та просимо Вас: міцно стійти за нас та здобувайте для нас і для всего нашого люду земли і волі, бороніть усіх покривджинних, вимагайти амністії борцям за правду і волю, вимагайти автономії України, щоб на нашій зимлі було знову як колись за прадідів наших, своя сила, своя воля і правда святая. Нихай на нашій обизславлиній зимли згине панство і рабство на віки, нихай згине сваволя, знущаня та катуваня, та запануе на вольній зимли братерство і рівність. Пошли Божи, Вам сили справдити наші оці святі жаданя, а коли Вам сили ни стане, то ми Вам свои додамо». Під текстом листа – близько 60 підписів селян.
Село Мордва Чигиринського повіту Київської губернії (після 1946 р. – село Красносілля Чигиринського району Черкаської області) розташоване за 18 км від Чигирина. З історією цього села пов’язана активна діяльність видатного українського церковного діяча, педагога, етнографа Марка Грушевського (1865–1938), який упродовж 1893–1896 рр. був дяком, а згодом – настоятелем церкви Успіння Пресвятої Богородиці та вчителем приходської школи. Вочевидь, саме він заклав ті паростки свідомості в жителів села, які згодом вилилися в такі рядки листа.
Під час революції 1905–1906 рр. за донесенням жандармів, саме у Мордві діяв таємний осередок есерівської організації «Українська народна оборона», яка була створена на Чигиринщині. А у лютому 1906 р. селянин Мордви Іван Андрійович Солонько закликав односельців організувати селянський союз, відібрати поміщицькі землі, шляхом збройного нападу звільнити політичних в’язнів та пограбувати казначейство. На зборах «Мордвянського сільського товариства» було ухвалено вимогу про загальне, рівноправне, пряме і таємне голосування до Державної Думи і про повну амністію для борців за народну свободу. А трохи згодом прийнято рішення звернутися листом до депутата Миколи Біляшівського.
Підготувала Олена Іванова, завідувачка відділу тимчасових експозицій НМІУ
