У 1994 р. Генеральна асамблея ООН оголосила 9 серпня Міжнародним днем корінних народів. Це рішення було викликане прагненням привернути увагу до проблеми захисту прав тих спільнот, чия мова, культура та традиційний спосіб життя перебувають під загрозою зникнення. Нині корінними народами вважаються щонайменше 370 млн осіб, які проживають у 70 країнах світу. Не є винятком і сучасна Україна, яка приєдналася до декларації прав корінних народів ООН у 2007 р.

Поняття «корінний народ», на жаль, ще не отримало чіткого визначення. В нашій державі цим терміном зазвичай позначають автохтонну етнічну спільноту, яка компактно проживає та етногенез якої відбувся в межах сучасного державного кордону України; становить етнічну меншість у складі населення України й не має власного державного утворення за межами України. Саме ці критерії і відрізняють корінний народ від національної меншини.

В нашій державі, окрім українців, корінними народами є кримські татари, караїми, кримчаки та греки Приазов’я. Хоча нині представники цих спільнот можуть мешкати в різних регіонах України, для більшості з них історичною батьківщиною є південь сучасної України.

За останні століття на долю корінних народів України випало багато випробувань, які мали тяжкі наслідки для культури, мови та історичної свідомості цих спільнот.

Складні випробування випали на долю кримських татар. Ліквідація Кримського ханату наприкінці XVIII ст. продовжилася далі трагічними подіями ХХ ст. – сталінською депортацією 1944 р. та окупацією 2014 р.

 Художні полотна Фрідріха (Федора) Гросса, унікальні за своїм мистецьким виконанням, розповідають про основні заняття та повсякдення мешканців Криму напередодні буремного ХХ століття. У 1857 р. Гросс підготував літографічне видання – альбом «Крим». Один з небагатьох відомих на сьогодні примірників цього альбому зберігається у книгозбірні НМІУ.

Підготували Олексій Савченко Ярослав Затилюк, наукові співробітники НМІУ